У СЕРГІЇВЦІ ВІДБУЛИСЯ ВІДКРИТІ ЗМАГАННЯ З АДАПТИВНОГО СПОРТУ СЕРЕД ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ

Напередодні Дня захисників і захисниць України та Дня ветеранів, з 28 по 30 вересня у Сергіївці відбулися відкриті змагання з адаптивного спорту серед ветеранів війни. Захід об’єднав учасників із різних громад та районів Одеської області. Упродовж трьох днів ветерани змагалися у настільному тенісі, стрільбі з лука, петанку, хокеї на траві та веслуванні на гребному тренажері Concept2. Поза заліковою програмою учасники мали можливість спробувати свої сили у дартсі, шахах, шашках, більярді, корнхолі, а також скористатися SUP-дошками та каяками. Та ці змагання були не лише про спортивні результати. Кожна локація ставала місцем зустрічей, спілкування та взаємної підтримки. Ветерани ділилися досвідом, підтримували одне одного та знаходили нових друзів і однодумців. Розвиток ветеранського та адаптивного спорту є важливою складовою підтримки ветеранів. Громади Одещини поступово створюють умови для активного життя та занять спортом, а Одеська обласна військова адміністрація підтримує такі ініціативи й сприяє забезпеченню необхідними ресурсами. Важливо, що змагання стали також можливістю для відбору спортсменів,[…Читати далі…]

Читати далі

Дорослим може бути ніяково, але для дитини це просто цікавість: вона бачить щось нове й намагається зрозуміти світ. А наша реакція багато в чому визначає, як вона сприйматиме інвалідність надалі.

У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як говорити про це спокійно й без упереджень 1. Сприймайте цікавість спокійно. Не сваріть і не присоромлюйте дитину за запитання. Краще коротко поясніть те, що вона бачить: «Це протез. Він допомагає людині рухатися». 2. Використовуйте ситуації навколо. Побачили пандус чи шрифт Брайля – поясніть, для чого вони потрібні. Так розмови про інвалідність стають природною частиною пізнання світу. 3. Зважайте на вік, але відповідайте чесно. Маленьким дітям достатньо простих пояснень, старшим – можна давати більше деталей. Головне – говорити про факти без жалості, страху чи припущень. 4. Вчіть поважати особисті кордони. Цікавитися – нормально, але торкатися людини, її протеза чи крісла колісного без дозволу не варто. Навчіть дитину спочатку запитувати: «Чи можна?» або «Вам допомогти?» 5. Не знаєте відповіді – скажіть про це. Фраза «Я зараз не знаю, але давай дізнаємося разом»[…Читати далі…]

Читати далі

Уявіть ситуацію: ви приходите на зустріч із колегою, і співрозмовник починає розпитувати про ваші плани чи проєкти не вас, а вашого колегу. Відчуття ніякове й трохи зневажливе, правда?

Приблизно це відчувають люди з інвалідністю, коли в лікарні, кафе чи на робочій зустрічі звертаються не до них, а до того, хто поруч – асистента чи рідних. Але супровід не робить людину «невидимою». Вашим співрозмовником залишається саме вона. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як будувати спілкування, коли поруч із людиною є особа, яка її супроводжує: Говорити з людиною, а не про неї – це найпростіший спосіб виявити повагу. Взаємодійте на рівних! __________________ Цей інформаційний продукт став можливим завдяки щедрій підтримці, наданій Урядом Сполучених Штатів Америки. Зміст є відповідальністю Моментум Вілз фор Хьюменіті та не обов’язково відображає погляди Уряду Сполучених Штатів Америки.

Читати далі

Іноді ми не знаємо, як «правильно» розпочати розмову з людиною з інвалідністю. Через страх сказати щось не те можемо ніяковіти або навіть уникати контакту.

Насправді таке спілкування не потребує спеціальної підготовки чи особливих слів. Головне – не робити припущень за людину, поважати її особисті кордони та не боятися запитувати. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку простих фраз, які можуть стати у пригоді 👇 1. «Чи потрібна вам допомога?»Не поспішайте діяти замість людини. Спочатку запитайте, а якщо допомога потрібна – уточніть, як саме її краще надати. 2. «Як вам зручніше спілкуватися?»Усно, письмово чи в інший спосіб – дайте людині можливість самій обрати зручний формат комунікації. 3. «Чи можу я взяти ваше крісло / підтримати вас?»Не торкайтеся людини чи її допоміжних засобів без дозволу. Якщо потрібна фізична взаємодія – спочатку запитайте. 4. «Чи буде вам зручно, якщо…?»Не вирішуйте за людину, що вона може чи не може робити. Краще запитайте про її потреби та комфорт. 5. «Перепрошую, я сказав(-ла) це некоректно».Помилитися може кожен. Якщо[…Читати далі…]

Читати далі

БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ – У ЦЕНТРІ УВАГИ

1 жовтня 2026 року відбулася спільна нарада за участю представників Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації, депутатів Білгород-Дністровської міської ради, першого заступника голови Старокозацької сільської ради, Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та представників поліції. Під час зустрічі розглянули питання підвищення рівня безпеки дорожнього руху на одній із ділянок автомобільних доріг району та обговорили можливі шляхи покращення організації дорожнього руху. Учасники наради узгодили подальшу взаємодію та опрацювали можливі заходи, спрямовані на створення безпечних умов для учасників дорожнього руху.

Читати далі

З ГЛИБОКИМ СУМОМ ПОВІДОМЛЯЄМО ПРО ЗАГИБЕЛЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

Білгород-Дністровська районна державна (військова) адміністрація з глибоким сумом повідомляє про загибель Захисника України – Міхова Анатолія Івановича, 7 листопада 1981 року народження, жителя Тузлівської ОТГ. Анатолій Іванович був призваний на військову службу 19 вересня 2024 року. Служив водієм-сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини А1402. 29 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рикуль, Вишноградського району, Київської області, його життя обірвалося… 3 жовтня 2026 року відбудеться прощання із Захисником України Міховим Анатолієм Івановичем. Про час зустрічі Героя, маршрут та церемонію прощання буде повідомлено додатково. Білгород-Дністровська районна державна (військова) адміністрація висловлює щирі співчуття рідним і близьким Анатолія Івановича, його побратимам, друзям та всім, хто знав і шанував його. У цю тяжку мить розділяємо біль непоправної втрати. Схиляємо голови у скорботі та з глибокою вдячністю вшановуємо пам’ять Захисника України. Світла пам’ять про Анатолія Івановича назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав. Вічна пам’ять і шана[…Читати далі…]

Читати далі

Маша могла б бути однією з тисяч 15-річних дівчат, які знімають танці під кей-поп, підбирають макіяж за відео блогерів і обирають майбутню професію. Бо вона й справді така.

Танцювати Маша любить, скільки себе пам’ятає. Ще в дитинстві могла побачити хореографію по телевізору й одразу почати повторювати рухи, а свій перший шкільний номер підготувала повністю самостійно – просто вивчила всю хореографію з кліпу. Зараз серед її фаворитів – кей-поп , хоча самими танцями інтереси Маші не обмежуються: вона захоплюється макіяжем, дивиться б’юті-блогерів, вчиться фарбуватися сама й уже зібрала власну колекцію косметики, а в майбутньому думає і про курси візажу. При цьому Маша легко знайомиться з людьми, першою йде на контакт і, схоже, вміє не надто перейматися, коли щось іде не за планом. Це вміння якось стало в пригоді просто на сцені: під час одного зі шкільних виступів виникли проблеми з музикою, але Маша не розгубилася – продовжила виступ і ще й почала підбадьорювати діджея. Мама Маші, Євгенія, опублікувала відео з цим моментом у соцмережах, і воно несподівано стало вірусним, набравши понад 1,3 мільйона переглядів. Євгенія зізнається, що й сама[…Читати далі…]

Читати далі

Побачивши на вулиці людину з інвалідністю, ми часто хочемо одразу кинутися на допомогу: піднести важкі речі, підштовхнути крісло колісне через високий бордюр або підхопити під руку людину з протезом.

Намір у нас найкращий. Але за ним нерідко ховається стереотип, ніби людина з інвалідністю за замовчуванням потребує допомоги. Насправді потреби в усіх різні. А допомога без згоди може порушити особисті кордони, викликати дискомфорт або навіть бути небезпечною. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як запропонувати допомогу правильно та етично. 1. Спочатку запитайте. Простого «Вам допомогти?» або «Чи потрібна вам допомога?» цілком достатньо. 2. Дочекайтеся відповіді. Не починайте діяти, доки не отримаєте згоди. 3. Уточніть, як саме допомогти. Якщо відповідь «так» – запитайте, що саме потрібно зробити. Людина найкраще знає, яка допомога їй потрібна. 4. Спокійно прийміть «ні». Якщо допомога не потрібна – не наполягайте й не сприймайте відмову особисто. Просто поважайте вибір людини. __________________ Цей інформаційний продукт став можливим завдяки щедрій підтримці, наданій Урядом Сполучених Штатів Америки. Зміст є відповідальністю Моментум Вілз фор Хьюменіті та не обов’язково[…Читати далі…]

Читати далі

Виховання кожної дитини – це щоденний процес підтримки, пізнання та розвитку. А батьки й вихователі дітей з інвалідністю можуть стикатися і з додатковими викликами – від пошуку потрібної підтримки до подолання бар’єрів і стереотипів у суспільстві.

Як підтримувати дитину, допомагати їй розкривати свій потенціал, ставати самостійнішою та водночас дбати про власний ресурс? У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради для батьків та вихователів. 1. Бачте в першу чергу дитину, а не інвалідність Інвалідність – це лише одна з характеристик. Дитина має свій характер, вподобання, інтереси, здібності та мрії. Підтримуйте її сильні сторони й таланти та не визначайте її можливості й майбутнє через призму обмежень. 2. Підтримуйте самостійність Бажання допомогти дитині природне, але важливо залишати їй простір для власних рішень, дій та досвіду. З урахуванням віку, потреб і можливостей залучайте дитину до щоденних справ, давайте змогу робити вибір і поступово розвивати навички самостійності. 3. Створюйте умови для спілкування з однолітками Кожній дитині важливо мати друзів, спілкуватися, гратися та відчувати себе частиною спільноти. Підтримуйте можливості для взаємодії з іншими дітьми в садочку, школі, на майданчику чи[…Читати далі…]

Читати далі

ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ РАЙОННОЇ КООРДИНАЦІЙНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ СІМ’Ї, ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ, ДЕМОГРАФІЧНОГО РОЗВИТКУ, ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ ТА ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

30 вересня 2026 року у Білгород-Дністровській районній державній (військовій) адміністрації відбулося засідання районної координаційної ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству та протидії торгівлі людьми. Під час засідання учасники розглянули питання, що стосуються захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, роботи з кривдниками, а також надання необхідної допомоги постраждалим родинам. Першим питанням порядку денного стало виконання національного плану превентивних заходів щодо припинення та запобігання грубим порушенням прав дітей в умовах збройної агресії російської федерації проти України. Із зазначеного питання поінформував КУЧЕРОВ Сергій – головний спеціаліст служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Наступним учасники засідання розглянули питання ролі апробації у роботі з кривдниками та реалізації апробаційної програми «Подолання домашнього насильства». З інформацією виступила Чумак Олена – психолог соціально-психологічного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області. Окрему увагу під час засідання приділено питанню здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству[…Читати далі…]

Читати далі

Поліна не ділить своє життя на «до» і «після» аварії. В обидва періоди вона та сама людина, що не уявляє себе без творчості.

У 17 років Поліна займалася бальними танцями – і найбільше любила не самі виступи, а те, що їм передувало: продумувати сценічні образи, шукати ідеї для костюмів, брати участь у примірках. Саме тоді й зрозуміла, що хоче створювати одяг сама. Так разом із сестрою з’явився бренд «Полівік», назва якого поєднала їхні імена. Мама долучилася з самого початку – вони разом вчилися шити, експериментували з кроєм і поступово, крок за кроком, розвивали власне виробництво. Згодом Поліна взяла розвиток бренду повністю на себе, хоча сімейною справа лишається й дотепер. Але шлях бренду не був прямою лінією вгору. Потім була аварія і тривала реабілітація – і саме в цей складний період Поліна відкрила для себе арттерапію. Творчість, яка колись привела її в моду, тепер також допомогла. Разом з Поліною почав мінятися і сам бренд: у Києві з’явилася власна студія з майстернею та шоурумом. Новий виклик прийшов звідти, звідки його ніхто не чекав. Повномасштабне вторгнення[…Читати далі…]

Читати далі
Перейти до вмісту