ВАША ДУМКА ВАЖЛИВА! ДОЛУЧІТЬСЯ ДО АНОНІМНОГО ОПИТУВАННЯ ЩОДО ЯКОСТІ ХАРЧУВАННЯ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Білгород-Дністровська районна державна (військова) адміністрація прагне зробити шкільне харчування та харчування в закладах освіти максимально якісним, корисним і смачним для наших дітей. Аби зрозуміти реальний стан справ і покращити меню та сервіс, ми запускаємо анонімне онлайн-опитування. Хто може взяти участь? • Учні та здобувачі освіти • Батьки або опікуни Зробити це дуже просто: Скануйте QR-код на зображенні за допомогою камери смартфона. Або переходьте безпосередньо за посиланням: https://me-l.co/g1emvss4 Опитування повністю анонімне та займе лише кілька хвилин вашого часу. Ваші відповіді допоможуть нам сформувати об’єктивну оцінку та впровадити необхідні зміни. Дякуємо за вашу активність та небайдужість!

Читати далі

Коли ми перестаємо дивитися на інвалідність крізь призму жалості чи надмірної опіки, змінюється сама взаємодія між людьми.

Взаємодія на рівних – це не складний набір спеціальних правил, а повага до вибору, автономії та особистих кордонів іншої людини. Що змінюється, коли такий підхід стає нормою? 1. Зникає зайва напруга. Менше страху сказати «щось не те», особливого тону та ніяковості – більше природного спілкування без штучної дистанції. 2. Залишається простір для власних рішень. Замість надмірної опіки та рішень за людину – повага до її вибору й права самій визначати, коли і яка підтримка їй потрібна. 3. Зникають бар’єри у щоденному житті. Безбар’єрність – це не лише пандуси, ліфти чи доступні входи. Це також можливість навчатися, працювати, користуватися послугами, дружити та брати участь у житті громади без упереджень і зайвих перешкод. 4. Спілкування стає рівноправним. Зникає поділ на «того, хто завжди допомагає» і «того, кому завжди потрібна допомога». Натомість з’являється взаємний обмін думками, досвідом і підтримкою. Взаємодія на рівних змінює не лише наше спілкування. Вона допомагає створювати суспільство, у якому[…Читати далі…]

Читати далі

Коли ветерани та ветеранки з інвалідністю повертаються до цивільного життя, суспільство часто стикається з власним внутрішнім конфліктом: ми хочемо висловити вдячність, боїмося сказати щось не так, ніяковіємо через травму та впадаємо у жалість або, навпаки, скочуємося в надмірну героїзацію.

Варто пам’ятати, що вдячність проявляється через тактовність, відмову від стереотипів та взаємодію на рівних. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як це має виглядати у щоденному спілкуванні ● Фокусуйтеся на внеску, а не на травмі. Жалість бачить передусім те, що людина втратила. Вдячність бачить те, що людина зробила для захисту інших, і поважає її ціну. Говоріть і думайте з позиції поваги до сили, а не співчуття до стану. ● Обирайте стримані та гідні форми подяки. Жалісливі промови, надмірна емоційність змушують ветерана обробляти ще й ваші емоції. Простий, спокійний жест (наприклад, прикладена до серця долоня чи лаконічне «Дякую за захист») передає повагу без порушення чужих кордонів. ● Не знецінюйте досвід жалісливими фразами. Висловами на кшталт «Такий молодий, а вже без ноги» чи «За що ж тобі таке» немає місця в етичній комунікації. Вони позбавляють ветерана суб’єктності й заганяють[…Читати далі…]

Читати далі

Ми часто звикли сприймати людей з інвалідністю через узагальнені категорії або як окрему групу, якій потрібна опіка. Але в реальному житті це перш за все люди поруч із нами у своїх щоденних соціальних ролях.

Коли ми переносимо фокус із діагнозу на конкретну соціальну роль, штучна напруга у спілкуванні зникає. З’являється зрозуміла етика взаємодії: професійна повага на роботі, якісний сервіс у бізнесі, безбар’єрність у громаді та щирість у дружбі. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як проявляти це у щоденному житті У громаді – створюємо доступний простір. З’їзди з тротуарів, справні ліфти, доступний транспорт та установи – це умови, за яких кожен може вільно пересуватися, навчатися, працювати, користуватися послугами та брати участь у житті громади. На роботі – оцінюємо професійні навички. Орієнтуйтеся на компетенції та досвід колеги, а не на припущення про те, що людина може чи не може через інвалідність. Якщо потрібні певні умови для роботи – запитайте про них. У сервісах – бачимо передусім клієнта. Доступний вхід, зрозуміла навігація, адаптований сайт чи меню в доступному форматі – невід’ємна частина якісного[…Читати далі…]

Читати далі

Пропонувати допомогу – природний прояв уваги та чуйності. Але не менш важливо вміти спокійно прийняти відповідь «ні».

Якщо людина з інвалідністю відмовляється від допомоги, це не означає, що ваша пропозиція була недоречною. Це означає лише те, що зараз ця допомога їй не потрібна. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як правильно реагувати на відмову 1. Сприйміть «ні» спокійно. Кожна людина має право сама вирішувати, коли і яка допомога їй потрібна. Не потрібно з’ясовувати причину відмови чи переконувати змінити рішення. 2. Не наполягайте й не допомагайте без згоди. «Та мені ж не важко!», «Давайте я все-таки допоможу» – навіть із найкращими намірами такі фрази можуть перетворити пропозицію на тиск. Почули «ні» – поважайте відповідь. 3. Не створюйте ніяковості. Не потрібно надмірно вибачатися, ображатися чи змінювати тон. Простого «Добре» або «Зрозуміло» цілком достатньо. 4. Залиште можливість звернутися пізніше. Якщо ви залишаєтеся поруч, можна сказати: «Добре. Якщо щось знадобиться – звертайтеся». Так, ви пропонуєте підтримку без тиску.[…Читати далі…]

Читати далі

РОЗПІЗНАТИ, ПІДТРИМАТИ, СПРЯМУВАТИ: ТРЕНІНГ З ПИТАНЬ ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНОГО НАСИЛЬСТВА

2 жовтня 2026 року начальник та головний спеціаліст відділу з питань координації та надання соціальних послуг та підтримки сім’ї управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації Жанна Хмілевська та Алла Кононенко взяли участь у одноденному тренінгу «Гендерно зумовлене насильство: розпізнавання, первинна підтримка та взаємодія у громаді», який реалізовано ГО «Жінки Бессарабії» за підтримки ГО «Десяте квітня» та Агентства ООН у справах біженців в Україні. Під час навчання учасники поглибили знання щодо розпізнавання ознак гендерно зумовленого насильства, надання первинної підтримки постраждалим, а також взаємодії з фахівцями та спеціалізованими службами. Особливу увагу було приділено принципам безпечної та екологічної допомоги. Йшлося, зокрема, про важливість не чинити тиску на постраждалу людину, не приймати рішення замість неї та не намагатися самостійно з’ясовувати обставини ситуації чи проводити власне «розслідування». Натомість важливо вислухати людину без осуду, поважати її вибір, дотримуватися її особистих меж та своєчасно скеровувати до відповідних фахівців. Важливо пам’ятати: допомогти – не означає[…Читати далі…]

Читати далі

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ ЗАТВЕРДИЛА ЄДИНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРАВИЛА РОБОТИ З ПРИСЯЖНИМИ

Рада суддів України на засіданні 25 вересня 2026 року ухвалила рішення № 40, яким затвердила Положення про організаційне забезпечення участі присяжних у здійсненні правосуддя. Документ спрямовано до місцевих загальних судів для застосування в роботі. З якою метою розроблено Положення Досі суди по-різному організовували залучення присяжних. Нове Положення встановлює єдині підходи до цього процесу. Воно визначає, як суд взаємодіє з органами місцевого самоврядування, територіальними управліннями Державної судової адміністрації України та роботодавцями осіб, які виконують обов’язки присяжних. Також документ має забезпечити присяжним належні організаційні умови для роботи. На яких засадах базується робота з присяжними Організація роботи ґрунтується на принципах законності, поваги до конституційної ролі присяжних, добровільності включення особи до списку, незалежності та неупередженості присяжних, недопустимості незаконного впливу на них, рівності громадян у здійсненні правосуддя, прозорості процедур і захисту персональних даних. Права та обов’язки присяжних Під час судового розгляду присяжний може досліджувати докази, робити нотатки, з дозволу головуючого ставити запитання учасникам процесу, а[…Читати далі…]

Читати далі

Прагнення захистити від труднощів іноді призводить до протилежного ефекту: ми обмежуємо самостійність людини й вирішуємо все за неї.

У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як розпізнати цю межу у щоденному спілкуванні та навчитися підтримувати, не перебираючи контроль. ● Орієнтуйтеся на бажання людини, а не на власні побоювання. Замість «Я зроблю це сам(-а), бо тобі буде складно» запитайте: «Як ти хочеш це зробити і чи потрібна моя допомога?» ● Залишайте право на власні рішення. Бажання захистити людину від будь-яких труднощів зрозуміле. Але інвалідність не позбавляє права обирати, пробувати, змінювати рішення та здобувати власний досвід. ● Поважайте особисті кордони та приватність. Не контролюйте листування, особисті справи чи рішення людини без її згоди. Допомога не дає права втручатися в усі сфери життя людини з інвалідністю. ● Поважайте відмову від допомоги. Якщо у відповідь на пропозицію ви чуєте «Ні, дякую» – прийміть цю відповідь. Не наполягайте лише тому, що вам здається, ніби так буде «краще». ● Не вирішуйте за[…Читати далі…]

Читати далі

Межа між справжньою підтримкою та надмірною опікою буває дуже тонкою. Іноді, намагаючись проявити турботу, ми випадково ставимо людину в позицію слабшої або позбавляємо її права на самостійність.

У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як підтримувати, не позбавляючи самостійності. ● Запитуйте, а не дійте за замовчуванням. Хочете піднести речі, відчинити двері чи допомогти з кріслом колісним? Спочатку запитайте: «Вам потрібна допомога?» ● Не позбавляйте права на самостійність. Навіть якщо виконання певної дії займає більше часу або вимагає значних зусиль, можливість зробити це самостійно повертає відчуття власної спроможності. Дозвольте людині спробувати, мати власний досвід і навіть припуститися помилки. ● Уникайте токсичного позитиву. Фрази на кшталт «Все буде добре!», «Головне – посміхатися!» або «Не сумуй, ти ж сильн-ий/а!» знецінюють реальний досвід. Іноді важливіше просто вислухати й визнати почуття людини, не намагаючись одразу їх «виправити». ● Відмовтеся від героїзації щоденного життя. Фрази «Ти для мене герой»!», «Я б так не зміг/ла!» створюють штучний п’єдестал. Захоплюйтеся конкретними досягненнями, а не самим фактом життя з інвалідністю. ● Слідкуйте за інтонацією[…Читати далі…]

Читати далі

Іноді ми так хочемо допомогти, що починаємо діяти раніше, ніж встигаємо запитати. І хоча наміри можуть бути найкращими, непрохана допомога здатна викликати дискомфорт, порушити особисті кордони або навіть бути небезпечною.

Тому просте правило – не припускайте, а запитайте. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку ситуацій, коли це особливо важливо 1. Не відволікайте собаку-поводиря. Коли собака працює, вона допомагає людині безпечно орієнтуватися та пересуватися. Хочете погладити чи пригостити її – спочатку запитайте дозволу в людини. 2. Не допомагайте без згоди. Не беріться за крісло колісне й не підтримуйте людину під руку без попередження. Спочатку запитайте: «Вам допомогти?» Якщо так – уточніть, як саме. 3. Не торкайтеся людини з порушенням зору зненацька. Якщо хочете допомогти, привітайтеся, представтеся та запропонуйте підтримку. Якщо вона потрібна – дайте людині самій пояснити, як їй буде зручно. 4. Не поспішайте піднімати людину, якщо вона впала. Різкий рух може завдати болю або погіршити ситуацію. Якщо немає очевидної невідкладної загрози, запитайте: «Ви в порядку? Вам допомогти? Як саме?» 5. Не вирішуйте самостійно, яка локація чи маршрут[…Читати далі…]

Читати далі

ВІДПУСТКА ДЛЯ ДРУЖИН ВІЙСЬКОВИХ: за графіком чи у зручний час?

Дружини та чоловіки військовослужбовців в Україні мають право на щорічну відпустку у зручний для себе час – навіть якщо вона не збігається з графіком, затвердженим роботодавцем ЯКІ ПІЛЬГИ МАЮТЬ ДРУЖИНИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ? Законодавчі аргументи Стаття 10 Закону України «Про відпустки» прямо передбачає право на щорічну відпустку у зручний для дружини військового час. Стаття 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» гарантує, що відпустка може надаватися одночасно із відпусткою військовослужбовця. РОБОТОДАВЕЦЬ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ НАДАТИ ПРАЦІВНИЦІ ВІДПУСТКУ ПОЗА ГРАФІКОМ, ЯКЩО ВОНА ПОДАСТЬ ВІДПОВІДНУ ЗАЯВУ РАХУЄМО ВСІ ДНІ ВІДПУСТКИ ВІЙСЬКОВИХ Як отримати відпустку у зручний час? Щоб скористатися правом на відпустку, дружина чи чоловік військовослужбовця мають: ЯКІ ГАРАНТІЇ ЗБЕРІГАЮТЬСЯ У СПРОЩЕНИХ ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ ПІД ЧАС ВІЙНИ? ВАЖЛИВО Право на відпустку у зручний час поширюється ЛИШЕ НА ЩОРІЧНІ ВІДПУСТКИ (основні та додаткові). Інші види відпусток – соціальні, навчальні чи без збереження зарплати – надаються за загальними правилами. РОБОТОДАВЕЦЬ НЕ МАЄ[…Читати далі…]

Читати далі
Перейти до вмісту