Адаптивний спорт у місті Південне

За підтримки Одеської ОВА у місті Південне відбувся черговий захід з адаптивних видів спорту для Захисників. Це черговий практичний крок у розвитку безбар’єрного середовища, де спорт є інструментом відновлення, спілкування та повернення до активного життя. Учасники мали змогу спробувати себе в різних видах активностей, поспілкуватися з тренерами та фахівцями, а також долучитися до просторів психологічної й творчої підтримки. Унікальність заходу полягає у свободі вибору: кожен ветеран самостійно визначав комфортний для себе формат участі та рівень фізичного навантаження, а дружини ветеранів мали можливість долучитися до занять з арт-терапії, спрямованих на емоційне відновлення та підтримку. Програма включала майстер-класи з: дзюдо хокею на траві піклболу настільного тенісу петанку ⛂го волейболу корнхолу та бочча Одеська ОВА дякує тренерам, фахівцям і партнерам за професійну роботу та щиру залученість. Саме такі ініціативи формують у громадах простір довіри, підтримки та нових можливостей для наших Захисників. Продовжуємо розширювати мережу адаптивного спорту на Одещині! Там, де він справді потрібен.[…Читати далі…]

Читати далі

Звільнення з полону – це не кінець, а початок нової історії. Людина виходить із тиші в гучний світ, і знову вчиться бути в соціумі. Вона повертається не лише з ізоляції, а й до самої себе. Утім, за цей час в оточенні, ймовірно, багато чого змінилося.

Як допомогти пройти шлях відновлення Чому досвід полону не можна узагальнювати і як уникнути стигматизації Про міфи й реальність, повернення відчуття безпеки та надання фахової допомоги – у новому освітньому серіалі «Не нашкодь: підтримка після звільнення з полону» на платформі Дія.Освітаhttps://osvita.diia.gov.ua/…/do-no-harm-support-after… «Полон – це втрата власного світу, у якому все мало сенс. У примусовій ізоляції людина не контролює ні своє тіло, ні час, ні простір. Її життя звужується до кількох метрів відстані до стіни, залізних дверей чи бетонної підлоги. Світло – коли дозволять. Вода – коли дадуть. Кількість їжі зведена до мінімуму, а позбавлення цього мінімуму стає формою покарання», – пояснює в одній із серій військова психологиня та логотерапевтка Olena Nagorna. Освітній серіал є частиною інфобоксу про взаємодію зі звільненими з полону, створеного у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? – ініціативи першої леді Олена Зеленська. Ознайомитися із матеріалами інфобоксу можна на платформі «Ти як?» https://howareu.com/…/vzaiemodiia-zi-zvilnenymy-z… Людина з досвідом[…Читати далі…]

Читати далі

Підтримка дитини з інвалідністю та її родини — основа безбар’єрної держави.

Сьогодні відбулося перше в цьому році засідання Ради безбар’єрності за лідерства Першої леді Олена Зеленська та під головуванням Премʼєр-міністерки Юлія Свириденко. На засіданні було представлено сім нових флагманських проєктів, один з яких “Шлях дитини з інвалідністю” презентувала Iryna Tulyakova, голова Координаційного центру. Проєкт покликаний запровадити єдину логіку безперервної підтримки дитини з інвалідністю – від раннього виявлення до переходу в доросле життя. «Шлях дитини з інвалідністю» повʼязаний з іншими ініціативами міністерств, які сьогодні були представлені, зокрема: Міністр молоді та спорту Матвій Бідний ознайомив із проєктом «Хаби майбутнього», що спрямований на створення мережі хабів на базі молодіжних центрів, які допоможуть підліткам і молоді (14–35 років) подолати бар’єри в плануванні кар’єри та професійній самореалізації. Міністр освіти і науки Оксен Лісовий розповів про основні завдання проєкту «КРОК. Комплексний розвиток, освіта і кар’єра». Він спрямований на створення умов для очного навчання та професійної інтеграції близько 10 тис. дітей із порушеннями розвитку. У фокусі Міністерство соціальної[…Читати далі…]

Читати далі

Коректна термінологія в інклюзивній освіті: чому важливо говорити «дитина з особливими освітніми потребами»

У сфері інклюзивної освіти надзвичайно важливо використовувати правильні та коректні формулювання. Відповідно до прийнятих норм, правильно говорити – дитина з особливими освітніми потребами (ООП). Натомість некоректними є вислови: «особлива дитина», «інклюзивна дитина», «дитина з інклюзією» чи зменшувальні форми на кшталт «інклюзятко». Такі слова можуть ненавмисно створювати стигматизацію або підкреслювати відмінність дитини замість її потреб у підтримці. Фахівці наголошують: кожна людина – унікальна та має власні індивідуальні потреби. Комусь потрібна тиша для концентрації, комусь – музика, хтось має харчові обмеження чи алергії. У контексті освіти поняття «особливі освітні потреби» означає необхідність додаткової підтримки в навчальному процесі. Дитиною з ООП вважається людина до 18 років, яка потребує такої підтримки. Це можуть бути: діти з інвалідністю; діти з родин, що опинилися у складних життєвих обставинах; безпритульні діти; діти, які живуть із ВІЛ/СНІД; діти-сироти; діти з дислексією (порушення, за якого людині важко читати), дисграфією (порушення, за якого людині складно писати) чи дискалькулією (порушення, виражене[…Читати далі…]

Читати далі

Розслаб щелепу, опусти плечі, видихни.

Сьогодні світ відзначає День неквапливості — дозволь і ти собі уповільнитися. Спробуй випити каву чи чай повільніше та усвідомлено, пройтися (навіть по квартирі) без поспіху, пообідати без телефона із зосередженням на їжі та її смаках. Візьми це за звичку: коли відчуваєш навіть найменше перевантаження, зупинися на мить, щоб обрати для себе спокійніший темп. Адже коли справ стає забагато, сил на головне — подбати про свою безпеку — меншає. Сповільняйся там, де безпечно, щоби зберегти свої сили для найважливішого.

Читати далі

Жити в часи тривалої невизначеності — це як бігти марафон під дощем.

Мозок постійно працює на максимумі, намагаючись прорахувати кожен наступний крок у потоці новин, відключень світла чи обстрілів. І часто, намагаючись вберегтися від хаосу навколо, ми потрапляємо у пастки, які забирають лише більше сил. Проте вміння справлятися з труднощами починається не з подолання обставин, а з турботи до себе. Коли ти визнаєш свою втому і не дуже вдалий день, просто завари чай та вчасно відклади телефон. Гортай карусель, щоб розпізнати дії, які непомітно «з’їдають» твої ресурси

Читати далі

Газони біля входу – це не про розкіш, а про користь

Навесні квіти з’являються не лише в парках, а й біля під’їздів, кав’ярень, офісів. Але іноді навіть такі дрібниці викликають обурення та суперечки: не на часі. І що замість висаджувати клумби та купувати вазони – краще відправити донат. Утім, не все вимірюється грошима. Газони біля входу – це не про розкіш, а про користь. Зелені зони поглинають пил, освіжають повітря та знижують температуру біля будівлі. А ще це – про відчуття спокою та безпеки, яке так важко зберегти в умовах війни. Квітники милують око та створюють середовище, в якому хочеться затриматися та відновити внутрішню енергію.  Добре продумане озеленення може допомагати й з навігацією: спрямовувати людину з білою тростиною, чітко позначати прохід або вхідну групу. Клумби врівень з тротуаром не заважають руху та сприяють водовідведенню. А підняті квітники з лавками не лише прикрашають простір, а й створюють акустичний бар’єр від шуму вулиці та дають змогу зручно перепочити. Більше порад та рекомендацій –[…Читати далі…]

Читати далі

Безбар’єрність у дитячій реабілітації: підтримка сім’ї як ключ до результату

Коли йдеться про безбар’єрність у сфері охорони здоров’я, у фокусі зазвичай перебуває пацієнт. Водночас у дитячій реабілітації саме сім’я є щоденним партнером мультидисциплінарної команди та тим середовищем, у якому триває відновлення після завершення реабілітаційних втручань. На цьому наголошує амбасадор безбар’єрності від Міністерства охорони здоров’я України, фізичний терапевт Сергій Худа. За його словами, сім’ї, які проходять шлях реабілітації разом із дитиною, раніше стикалися не лише з емоційним навантаженням, а й із низкою організаційних викликів: складними маршрутами, нестачею інформації, потребою самостійно координувати допомогу, поєднувати процес відновлення з навчанням і вирішенням соціальних питань. Безбар’єрний підхід у дитячій реабілітації передбачає, що сім’я має право на: зрозумілу та своєчасну інформацію про стан дитини, її реабілітаційний прогноз і подальші кроки; передбачуваний маршрут допомоги без необхідності самостійно шукати рішення; повагу до власного досвіду та партнерську взаємодію з фахівцями; доступ до освітніх і соціальних можливостей для дитини; узгодженість дій між різними системами підтримки. Нагадаємо, саме «Розвиток системи реабілітаційної[…Читати далі…]

Читати далі
Перейти до вмісту