Олена Зеленська зустрілася з організаторами українського павільйону на Венеційській бієнале
Перша леді України Олена Зеленська зустрілася з організаторами українського павільйону на бієнале у Венеції.
Венеційська бієнале була заснована в 1895 році. Національні павільйони вперше представили в 1907-му. Захід відбувається що два роки. Тема цьогорічної бієнале: Foreigners Everywhere («Іноземці скрізь»). Виставка присвячена темам переселення, корінних народів, мистецтва аутсайдерів та квір-мистецтва, а також діаспор та маргіналізованих груп.
Напередодні заходу дружина Президента зустрілася з організаторами українського павільйону на 60-й Венеційській бієнале. Зустріч відбулася в Києві, у художній майстерні «Ательєнормально».
Першу леді привітали комунікаційниця проєкту Ліза Корнійчук, художниця проєкту Катя Бучацька та куратори майстерні «Ательєнормально» Станіслав Туріна та Катерина Лібкінд. Вони розповіли про роботи, які будуть представлені в українському павільйоні.
Загалом тема українського павільйону пов’язана з інакшістю – через різноманітний особистий досвід війни, еміграції та соціальної інтеграції.
Зокрема, проєкт «Плетіння сіток» уособлює і реальну практику, і метафору. Зазвичай незнайомі між собою українці як на батьківщині, так і за кордоном збираються для спільної роботи – плетіння камуфляжних сіток, які захищатимуть людей і техніку від ворожих атак. Попри те, що ця практика зумовлена трагічними подіями та має виражену мету – давати користь усій країні, для багатьох вона може мати також терапевтичний ефект або ставати способом соціалізації. Проєкт досліджує, що означає бути інакшим як особистість чи група. Як це – стати інакшим у новому суспільстві, де ти тепер біженець, і намагатися адаптуватися до нього? Як це, коли нормальний світ розпадається на очах і ти перетворюєшся на свідка найбільших жахів і стаєш чужим для нормального, мирного суспільства? У межах проєкту представлені лляні домоткані полотна – вироби традиційних практик ткацтва, характерних для української культури. Водночас полотна створюють тло для розповіді про особисті досвіди та глобальні катастрофи, що про них ідеться в інших роботах проєкту.
Робота «Цивільні. Вторгнення» Андрія Рачинського та Даніїла Ревковського створена із зібраних з відкритих джерел архівних відео, знятих мирними жителями до та під час вторгнення Росії в Україну. Аматорські відео, створені безпосередніми свідками подій, ризикують загубитися в безперервному потоці інформації та через постійну появу великої кількості нового контенту. Зібрані разом у єдине висловлювання, відео відображають досвід різних людей, а також слугують доказами злочинів російської армії.
Comfort Work Андрія та Лії Достлєвих іронічно досліджує стереотипи та очікування, які покладаються на біженців у Європі. У проєкті взяли участь спільноти українців, що зараз перебувають у Польщі, Німеччині та Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії. За участю місцевих професійних акторок та акторів українці й українки в ігровій формі спрямовують стереотипні уявлення на тих, хто їх створив.
Також уперше в історії участі України у Венеційській бієнале країна представить роботи нейровідмінних митців – людей із аутизмом і синдромом Дауна. 15 художників і художниць з інклюзивних мистецьких майстерень створюють проєкт «Щирі вітання» під керівництвом мисткині Каті Бучацької. Ці роботи – різні за формою побажання та привітання, адресовані як бієнале, так і глядачам виставки. Всі 15 учасників приїдуть у Венецію на відкриття, де спілкуватимуться з журналістами та гостями виставки. Факт присутності митців у Венеції – це заява про суб’єктність та агентність людей, яких стереотипно вважають слабкими. Нейровідмінні митці з країни у стані війни їдуть у Венецію не як жертви, які потребують співчуття, а як автори зі своїми творами, яким є що сказати та подарувати і бієнале, і артсвіту, і світовій спільноті.
«Всі ми зараз «плетемо сітки». Хтось – буквально, створюючи маскувальний захист для ЗСУ. Хтось віртуально – створюючи нові зв’язки, об’єднуючись на новому місці чи навіть у нових країнах, щоб допомагати одне одному та країні. Із російським вторгненням наш світ змінився, а інколи й зруйнувався. Але всі ми на своєму місці можемо «плести cітки» взаємодопомоги, робити свою роботу, підтримувати й надихати. І всі наші щирі побажання обов’язково здійсняться», – зазначила перша леді.