ОФІУСА
Офіусса як назва Тіри
Назва Офіусса (дав.-гр. Οφιούσσα) перекладається з давньогрецької мови як «зміїний острів»: від дав.-гр. ὄφις — змія та дав.-гр. ύσσα — острів[2].
Поселення Офіусса на Дністрі згадане різними античними авторами. Так, Псевдо-Скілак у своїх періплах згадує «у землі скіфів» між Істром (Дунаєм) і Таврією (Кримом) лише два еллінських міста: Офіуссу та Ніконій. Згідно Плінію Старшому та Стефану Візантійському, Офіусса — давніша назва Тіри. Коли місто перейменували — невідомо, проте перші використання назви «Тіра» на монетах датують другою половиною IV ст. до н. е.[3]
Римський поет Гай Валерій Флакк згадує Офіуссу у своїй поемі «Аргонавтика»[2]:
Linquitur abruptus pelago Tyra, linquitur et mons
Ambenis et gelidis pollens Ophiusa venenis.
Залишається перервана морем (річка) Тіра, залишається і гора
Амбенська, і сильна холодними отрутами Офіусса.
Офіусса позначена на карті Північного Причорномор’я Герарда Меркатора 1554 року[4].
Римський географ Страбон писав: «Коло устя Тири є башта, звана Неоптолемовою, і село, зване Гермонактове; як проплисти вверх 140 стадій, по обидва боки міста: з одного — Ніконія, з другого — Офіусса; мешканці, що при річці, кажуть, що, як проплисти 120 стадій, то ще є місто»[5]. Німецький історик Фрідріх Білабель висунув припущення, що тексти Псевдо-Скілака і Страбона помилкові, і що Офіусса — окреме поселення. Він вважав, що Страбон під словом «місто» мав на увазі Тіру. Із ним погодилася історикиня Тетяна Златковська, на думку якої Страбон у своїй роботі писав про три міста на узбережжі Дністровского лиману: Ніконій, Офіуссу та Тіру[3].
Клавдій Птолемей, описуючи район гирла Дністра, наводив Офіуссу та Тіру як окремі поселення[6][3]. На думку деяких істориків, Офіуссу заснували одночасно з Тірою наприкінці VI — на початку V ст. до н. е. вихідці з Мілета[4][7].
Український історик Михайло Агбунов висловив гіпотезу, що поселення Офіусса заснували VI ст. до н. е. на дельтовому острові між рукавами Тираса, а через деякий час у V ст. до н. е. перенесли на правий берег ріки та перейменували на Тіру.
За декілька століть на дельтових островах Дністра поселилися племена тирагетів. Після комплексного вивчення писемних, археологічних та палеогеографічних даних історик ототожнив острів тирагетів із дельтовим островом між двома рукавами Тираса. Його довжина була в середньому 20—30 км, ширина — 5—8 км, поверхня підіймалася над рівнем моря на 1—2 м[2]:
У наш час його [острова] давня поверхня перекрита товщею лиманних відкладень у кілька метрів. Найвища точка острова, що пішов під воду, як показує геологічний розріз, знаходиться нижче сучасного рівня моря приблизно на 3 м. А в античний період рівень моря був нижче цієї позначки. Отже, дністровський острів височів над водою на 1-2 м, а в північній частині, вгору по річці, він був дещо вищим. Довжина острова в середньому дорівнювала 20-30 км, ширина – 5-8 км. З підвищенням рівня моря його розміри зменшувалися, і острів поступово зник під водою. У середні віки над ним заплескалися хвилі лиману, що утворився.
В античну добу рівень Чорного моря був нижчий за сучасний на понад 5 м, проте пізніше почав підніматися. Через це у дельті Дністра почали засолюватися прісноводні ґрунтові прошарки та дельтовий острів розмило[8]. Поверхня острова наразі перекрита кількаметровим прошарком лиманоморських осадків[2].
У 1981—1982 роках група археологів разом із Михайлом Агбуновим проводила підводні археологічні дослідження у Дністровському лимані та виявила сліди принаймні чотирьох поселень IV—III ст. до н. е., які існували на дельтовому острові.
За інформацією: