Стигму щодо працевлаштування ветеранів та ветеранок Україна тільки починає долати. Бо й досі серед роботодавців поширені упередження, що людина із бойовим досвідом належить до категорій ризику через ймовірність ПТСР. Хоча насправді більшість військових можуть взагалі не зіткнутися з важкими наслідками для ментального здоров’я.

Але щодалі враховувати особливості набутого бойового досвіду все ж доведеться. Бо нині ветерани та ветеранки – люди працездатного віку, які є чималою частиною трудового ресурсу країни. Роботодавцям важливе розуміння взаємодії – під час повернення співробітників із фронту на старі посади або ж прийому до компаній нових працівників. І на різних етапах варто подбати про таке Під час співбесіди не треба вигадувати спеціальні методи інтерв’ю. Але важливо запитати людину про наявність бойового досвіду, адже сама вона може про нього і не повідомити. Така інформація дасть можливість подбати про подальшу інтеграцію ветерана / ветеранки. «Особисто я не хотіла взагалі нікому говорити, що служила. І поки до мене не прийшли з нагородою на роботу – ніхто не знав, що я ветеранка. Бо коли це сприймається, наче їде ревізор: «у нас зараз буде ветеран, будь ласка, обережно з ним…» – це стигматизація просто, це не ок», – розповідає ветеранка Катерина Приймак, очільниця руху VETERANKA.[…Читати далі…]

Читати далі

Що таке освітня безбар’єрність і чому вона важлива для ветеранів та ветеранок?

Освітня безбар’єрність — це створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, а також здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей. Для ветеранів та ветеранок, які повертаються до цивільного життя, це особливо важливо та актуально, адже освітня безбар’єрність забезпечує: Ресурси: ветерани мають доступ до якісної освіти без перешкод, що дозволяє їм впевнено інтегруватися в суспільство Рівні можливості: створення умов, де кожен має шанс розкрити свій потенціал Інклюзивне середовище: готовність освітньої системи врахувати особливі потреби ветеранів, забезпечуючи їх необхідною підтримкою Один з основних проявів освітньої безбар’єрності, ініційованого та втіленого Мінветеранів — Центри ветеранського розвитку, де ветерани та ветеранки отримують підтримку, консультування та доступ до освітніх програм, що відповідають їхнім потребам. Такі заклади вже відкриті у: Миколаївській області (Чорноморський національний університет ім. Петра Могили); Вінницькій області (Вінницький національний технічний університет); Дніпропетровській області (Університет митної справи та фінансів); Житомирській області (Державний університет «Житомирська політехніка»); Запорізькій області (Комунальний заклад вищої освіти «Хортицька[…Читати далі…]

Читати далі

«Автошколи для осіб з інвалідністю» – це флагманський проєкт Міністерства внутрішніх справ України, який реалізується у рамках ініціативи «Без барʼєрів» Першої леді України Олени Зеленської.

Мета проєкту – створення зручної та якісної державної послуги з навчання керування автомобілем та з отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом для людей з інвалідністю із порушенням опорно-рухового апарату. Переваги флагманського проєкту МВС: Загальна тривалість навчання – 11 тижнів. Із них 64 години – теоретичний курс, та 40 годин – практичний курс. Орієнтовна вартість навчання: 6000 гривень. Іспит складається в сервісному центрі МВС, на транспортному засобі з ручним керуванням. Водійське посвідчення отримується в тому ж сервісному центрі МВС, де складається теоретичний іспит. Наразі такі автошколи працюють і приймають охочих в шести регіонах України, а саме: в Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Одеській та Хмельницькій областях. За детальною інформацією звертайтеся до управління у справах ветеранів війни Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОВА: тел. (0432) 32-72-37, (068) 847-61-84, (063) 261-40-86. E-mail: dsmp_ato@vin.gov.ua Більше інформації щодо проєкту «Автошколи для осіб з інвалідністю» читайте за посиланням. 

Читати далі

Коли зайти або вийти з будинку незручно, то й бажання щось планувати зменшується – бо від початку доводиться долати бар’єри.

Висвітлити абсолютно усі перепони неможливо, але є типові ситуації, які роблять простори недоступними для різних людей. ГО «Безбар’єрність» надає кілька таких прикладів з неправильного облаштування вхідної групи У дворах немає захисту над дощоприймачами, а на ґанках – дірки на місцях, де колись були решітки для чищення взуття. Це підступні пастки для всього, що має колеса: самокатів, велосипедів, дитячих візочків, крісел колісних тощо. А отже – дискомфорт для усіх. Незручні та занадто круті для підйому пандуси. А поручнів уздовж або взагалі немає, або вони розміщені тільки з одного боку. Чи є, але короткі та не доходять до нижчої висоти, що дуже незручно для людей на кріслах колісних. Також часто замість суцільних пандусів монтують окремі подвійні рейки. Усі, хто хоч раз спробували потрапити у такі рейки колесами, точно знають – рухатися ними просто неможливо. Двері з високим порогом – ще одна додаткова перешкода. Як і звужений прохід: якщо ширина дверного отвору менше[…Читати далі…]

Читати далі

Встановлення особистих кордонів не ознака егоїзму. Це акт турботи про себе, який робить нас сильнішими та впевненішими в собі.

Це як поставити знак «Тут діють власні правила» на двері свого внутрішнього світу, щоб захистити свою унікальність, зберегти себе від емоційного виснаження та побудувати здорові відносини з іншими. Існують різні типи особистих кордонів, і кожен з яких дуже важливий для нашого щастя. У каруселі про пʼять з них Публікацію створено в межах Всеукраїнської програми ментального здоров‘я «Ти як?» за ініціативи першої леді Олена Зеленська. #тияк

Читати далі

Внутрішній критик або ж самокритика інколи не дає нам нормально жити. Бо хто, як не ми, найкраще, найдеструктивніше себе покритикує, правда?

Більше про самокритику і як з цим жити у матеріалі Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як?

Читати далі

РОБОТА БЕЗ БАР’ЄРІВ

Держава компенсувала роботодавцям 25,8 млн грн за працевлаштування ВПО та людей з інвалідністю у липні Ці кошти вони отримають за працевлаштування 1006 внутрішньо переміщених осіб, з яких 35 – люди з інвалідністю. Про це повідомляє Міністерство економіки України. Виплата компенсацій здійснюється в рамках Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. «Створення інклюзивного середовища й забезпечення рівних можливостей для кожного — один із пріоритетів Уряду», — зазначила Перша віцепрем’єр-міністерка України — Міністерка економіки України Юлія Свириденко. Окрім цього, в липні 2024 року за сприяння Державна служба зайнятості працевлаштовано 3,1 тис. ВПО. Детальніше тутhttps://cutt.ly/Oexk1Lmt

Читати далі

У 25 – рано. Для відповідальної посади потрібен кваліфікований спеціаліст із серйозним практичним досвідом.

У 50 – пізно. Життєво-професійного досвіду набралося стільки, що він тисне на плечі та начебто заважає сприймати нововведення. Як результат – обом кандидатам різного віку у працевлаштуванні відмовляють. Що робити? Насамперед, усвідомити речі: Обидва приклади – це ейджизм, тобто дискримінація людини на підставі її віку. Це не тільки про роботу, це про будь-яку сферу життя. Зіткнутися з ейджизмом можна і у 30–35 років, хоча цей вік зазвичай не зараховують до «групи ризику». Ейджизм в Україні – заборонений. Закони треба знати, а свої права відстоювати. Згідно з опитуванням Work.ua, з п’яти респондентів – четверо мають досвід з дискримінацією через вік. А з упередженим ставленням так чи інакше стикалися 78% учасників дослідження. Інструкції на випадок різних ситуацій зібрані на порталі «Дія. Безбар’єрність у розділі» «Шукачам роботи». А корисна інформація щодо протидії ейджизму – у першому коментарі, як-от Як відстояти свої права? Чому важливо не соромитися, не боятися розголосу і куди звертатися зі[…Читати далі…]

Читати далі

Як ми звикли долати стрес? Випустити пару, дати волю емоціям, чи навпаки – придушити їх і вдати, що все добре, завантажуючи себе справами?

Піклування про себе в турбулентний час – це свідомо. А головне – це ще й турбота про своє оточення. Міністерство соціальної політики України ділиться порадами від спеціалістів Центрів життєстійкості. Ці дієві техніки з курсу «Самодопомога Плюс» від партнерів проєкту – World Health Organization (WHO) – допомагають триматися на плаву. Нагадаємо, якщо ви живете у постійному стресі та потребуєте фахової допомоги спеціалістів, – ви можете звернутися до Центру життєстійкості у своїй громаді. Ці простори створені для того, щоб підтримати українців, допомогти знайти опору серед однодумців зі схожим досвідом і навчити психологічній стійкості Дізнатися, де вже працюють Центри життєстійкості, а де готуються до відкриття, ви можете за посиланням: bit.ly/3Yv8WT8 Проєкт реалізується Міністерством соціальної політики і є складовою Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? Першої леді Олена Зеленська. #тияк

Читати далі

Публічним службовцям під час виконання посадових обов’язків доводиться спілкуватися із різними людьми. Аби мова була безбар’єрною пропонуємо декілька практичних порад. Адже слова мають велике значення. Інколи неправильно вжитий термін до людей, котрі чимось від нас відрізняються, можуть образити. Тож пропонуємо прості правила для спілкування без бар’єрів:

дотримуйтесь принципу «спочатку людина». Перше і головне правило – «cпочатку має бути людина». Якщо не знаєте, як сказати правильно, починайте фразу з «людина з…», а далі зазначайте її риси чи стан здоров’я, якщо це потрібно. Наприклад, людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Запитайте саму людину. Якщо ви не знаєте, як звернутися чи як правильно назвати певну ознаку людини у діалозі, запитайте саму людину, як вона хоче, щоб до неї звертались. Перепитати й уточнити не соромно, навпаки, — це прояв уваги й тактовності. Уникайте маскувальних слів. Евфемізми, або маскувальні слова, вживаються, коли ми не знаємо, як коректно говорити або намагаємося проявити своє поблажливе ставлення. І це може спричиняти непорозуміння, ображати чи вводити в оману. Варто уникати переносних значень та метафор, тому що вони викривляють життєву ситуацію людини, приховують чи прикрашають її. Завжди краще послуговуватися коректною термінологією. «Люди дощу», «сонячні діти» — це евфемізми, а от «люди з[…Читати далі…]

Читати далі

Як людям з інвалідністю, пенсіонерам, батькам з дітьми – знаходити безбар’єрні локації?

Це можливо, адже в Україні працює чатбот «Доступно!», який допомагає це зробити. Чатбот підказує розташування різних безбар’єрних об’єктів: закладів, де надають соціальні та адміністративні послуги, медичних та освітніх установ, зон відпочинку, укриттів тощо. Якщо поділитися своєю геолокацією або ввести назву населеного пункту вручну – чатбот запропонує найближчі безбар‘єрні об‘єкти. Платформу розроблено за сприяння Міністерство цифрової трансформації України, ГО «Український центр суспільних даних» та ГО «Доступно.ЮА» за участі ГО «ЛУН Місто» на основі відкритих даних місцевої влади і публічних даних громадського сектору за підтримки USAID / UK aid проєкту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/ TAPAS». Партнер проєкту — Фонд Східна Європа. За інформацією Міністерство соціальної політики України.

Читати далі
Перейти до вмісту