Безбар’єрність

а як би не качало з боку в бік, важливо усвідомити, що різкі перепади настрою — це нормально (і точно краще, ніж завмерти в одній емоції). Вони з’являються через тривалий стрес, виснажливе відчуття небезпеки. Звісно, все це помножується на два, коли ще починаємо хвилюватися за близьких, роботу чи домашні клопоти, яким ні кінця ні краю. Не варто соромитися, коли «штормить». Навіть якщо здається, що на гойдалці лише ви. Визнайте свої емоції, дайте собі час. Подихайте, оберіть найбільш комфортну вправу для заспокоєння та повертайтеся до неї щодня. Вірте, що ви вищі за страх, гнів чи тривогу. А ще — спробуйте приділяти собі трохи більше часу: малюйте, танцюйте, читайте, спілкуйтеся з друзями, дивіться кіно і забігайте в ці вихідні на Кураж. 2-3 вересня шукайте на локації Куража #емоційнігойдалки. Викладайте фото, відео, додавайте хештег. Нас усіх гойдає.

Новий розділ «Довідника безбар’єрності» (https://bf.in.ua) – про взаємодію з людьми, які мають бойовий досвід – створюється разом з людьми, які цей досвід пронесли крізь себе. Упорядницею стала Ірина Лоюк, керівниця ГО Простір Можливостей. Напередодні разом з партнерами та стейкхолдерами у сфері психосоціальної підтримки ветеранів обговорювали, які питання потрібно розкрити, аби розділ став у нагоді широкому колу читачів. І самим захисникам та захисницям. І їхнім сім’ям. Роботодавцям. Представникам органів влади та місцевого самоврядування. Соціальним і медичним працівникам. Кожному, хто вдома, на вулиці, на роботі взаємодіє з людьми, які мають бойовий досвід. Медіаторами зустрічі стала ГО «Безбар’єрність» та Координаційний центр з психічного здоров’я при КМУ, який здійснює супровід розробки та впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олена Зеленська. Нагадаємо, Координаційний центр спільно з ГО «Безбар’єрність» у межах проєкту з VISA розробив one pager з переліком організацій, які мають напрацьовані програми щодо взаємодії з ветеранами. Якщо ви роботодавець, який обирає взаємодію з повагою до[…Читати далі…]

Радянське та пострадянське виховання лишили нам страх і недовіру до всього, що має частинку «психо-». Та часи змінюються, і сьогодні ми вчимося піклуватися про ментальне (психічне) здоров’я так само, як і про фізичне. Звикаємо до того, що всі наші емоції нормальні, що плачуть не лише діти й жінки, що звернутися по допомогу до спеціаліста — не соромно. Вирішили завести словник ментального здоров’я, щоб краще орієнтуватися в темі без складних наукових термінів, які лякають. Давайте почнемо з головного: «психо-» — це не жахастик від Альфреда Гічкока

Вільне волевиявлення є чи не головною основою будь-якого сучасного суспільства, і ми добре бачимо, чим відрізняються країни, де у людей є можливість впливати на керівництво громад, регіонів та держави в цілому, і де така можливість втрачена. Та, на жаль, деяких суспільні групи під час виборів стикаються з тим, що вони не можуть самостійно проголосувати чи для цього їм потрібна допомога близьких. Деякі виборчі дільниці розташовані так, що туди складно дістатися людям на кріслах колісних, літнім людям складно розрізнити дрібний шрифт, а люди, які не бачать, взагалі мають покладатися на допомогу інших, що спотворює ідею таємних виборів. Тож в межах реалізації Стратегії безбар’єрності Центральна виборча комісія – Central Election Commission of Ukraine розробила проєкт “Доступ до волевиявлення для людей з інвалідністю”, мета якого — зробити так, щоб виборці, які раніше не могли провести волевиявлення та заповнити виборчий бюлетень без допомоги третіх осіб, набули такої можливості. Для цього виборчі дільниці мають відповідати двом критеріям: бути[…Читати далі…]

Буває, що у відповідь хочеться кричати. Гнів, страх, розпач переростають в агресію, і контролювати цей клубок емоцій стає надзвичайно важко: ми буквально відчуваємо бажання трощити меблі, жбурляти речі, навіть робити комусь боляче. У такі миті часто засуджуємо себе, адже звикли вважати такі емоції негативними. Насправді ж бажання копнути стільця так само свідчить про тривалий стрес і втому. Зробімо її разом: Повторюйте цю вправу, доки не відчуєте, що напруга зникла.

Людина, яка має психологічні проблеми, може не усвідомлювати цього або ж просто з різних причин не звертатися до фахівця. Допомогти наважитися на цей крок можуть близькі. Але вкрай важливо зробити це у такий спосіб, щоб не відлякати людину та досягти успіху. Зібрали для вас поради, як підготуватися до такої розмови: Оберіть місце та час. Поговоріть із людиною наодинці в зручному місці й у час, коли вона максимально розслаблена та спокійна. Говоріть прямо. Намагайтеся тактовно описати, що саме вас непокоїть, наводьте конкретні приклади. Будьте терплячими та не засуджуйте. Розкажіть, що ви любите та поважаєте цю людину і вас хвилює, що вона страждає та не може жити повноцінним життям. Допоможіть знайти фахівця. Детально вивчіть питання, підшукайте варіанти, які можуть підійти вашій близькій людині, та запропонуйте їх. Запропонуйте іншу практичну допомогу: допомогти з хатньою роботою, посидіти з дітьми, поки він/вона буде у психолога, або просто піти разом до спеціаліста. Нагадуємо, що номери «гарячих[…Читати далі…]

Слухаємо шостий епізод подкасту «Простими словами»: український патофізіолог і генетик Віктор Досенко пояснює, що спільного у ПТСР і хвороби Альцгеймера, чи можна натренувати відчуття щастя та чому на всіх не вистачить психотерапевтів. Новий епізод вже доступний на Apple Podcasts, Google Podcasts, Spotify, Soundcloud та YouTube. Спецсезон подкасту від The Village Україна присвячений темі здоровʼя під час війни та виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

У 2017 році, ще до пандемії COVID-19, вперше за понад 160 років спостережень був помічений зріст поширеності психіатричних розладів серед дітей, зокрема серед дівчат. Найчастіше це були випадки емоційних розладів, як-от депресія і тривожні розлади. Перше, що спадає на думку, коли ми хочемо знайти причину змін у психіці та поведінці сучасних дітей, – це соціальні медіа, компʼютерні ігри та інтернет. Але крім цього є багато інших чинників. Так, сьогодні, наприклад: ☛ сімʼї розлучаються частіше, ніж зберігаються, ☛ менструація у дівчат починається набагато раніше, ніж була навіть 40 років тому, ☛ відбувається сексуалізація дітей, ☛ батьками стають значно пізніше, тож нині зазвичай більший віковий розрив між поколіннями і т. д.  Що робити батькам радить дитячий і підлітковий психіатр, КПТ-терапевт, старший лектор в Інституті психіатрії Лондонського університету Королеви Марії, Денис Угрин:  Намагатися завжди говорити правду дітям, звісно, в межах розуміння дитини й у межах розумного. Але коли діти запитують, наприклад, чи бабуся померла[…Читати далі…]

Вони виникають нізвідки і ніби чіпляють нас на гачок, витісняючи все інше. Перше, що ми робимо — намагаємося відволіктися. Але це як «не думай про слона»: що більше відганяєш від себе нав’язливу думку, то більше вона виснажує. Тож коли відчуваєте, що провалюєтеся, спробуйте прості кроки:  не ігноруйте нав’язливу думку, навпаки зосередьтеся на ній; подумки опишіть свою думку, надайте їй змісту;  поверніть всю увагу назад на ту справу, якою займалися. Нав’язливі думки заважають, а інколи навіть лякають. Вони з’являються через невпинну тривогу, тож важливо боротися з цим станом комплексно, щоб відчути полегшення.