Безбар’єрність

І не забувай пити достатню кількість води

Увімкнути новий серіал на стрімінговій платформі Кількома кліками зробити замовлення у закордонному інтернет-магазині Збільшити шрифт в електронній книжці та читати без окулярів І не відчути жодних обмежень – чи то крихітне містечко чи столиця, досвідчений юзер чи користувач-початківець, людина з інвалідністю чи без. Це все про цифрову безбар’єрність – один з шести напрямів, закладений у Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору, розроблену у межах ініціативи першої леді Олена Зеленська «Без бар’єрів». Це про те, щоб забезпечити однаково рівний доступ до цифрових послуг, інформації, комунікації для всіх суспільних груп, включаючи людей старшого віку чи мешканців сільської місцевості. Але цифрова безбар’єрність – це не тільки про доступність і вміння користуватися цифровими можливостями, а й про безпеку. Щоби ваша мама не натискала на сумнівні банери, батько – не вірив оголошенням «Ви виграли 10 мільйонів, перейдіть за посиланням». Дідусь – не клікав на пропозицію отримати бонус до пенсії, за який спочатку треба заплатити 100[…Читати далі…]

Яка різниця, як увімкнути воду? Для людини з інвалідністю – дуже велика. І коли зміни у житті виникають раптово, то доводиться поспіхом вираховувати: а скільки треба місця, щоб комфортно розвернутися на кріслі колісному? А на якій висоті зручніше повісити рушник? Реалії сучасності, на жаль, такі, що упродовж наступних десятиліть в Україні буде велика кількість людей із інвалідністю, набутою внаслідок війни. Тому вже зараз потрібно потурбуватися про облаштування зручних безбар’єрних просторів і рівні можливості для усіх. «Якщо ветерану потрібна ваша допомога, необхідно уточнити, як саме краще її надати: притримати двері чи допомогти зайти. Якщо людина з порушеннями зору дозволила провести її, варто підставити лікоть для опори, але не намагатися тягти на собі людину повністю. Якщо співрозмовник погано чує – вас можуть попросити говорити гучніше або чіткіше артикулювати, тобто, рухати губами. Але важливо в жодному разі не кричати та не відвертати обличчя», – говорить Наталія Умеренкова, очільниця Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців.[…Читати далі…]

Центри життєстійкості – це дружні, безбар’єрні простори, які збирають під своїм дахом різні покоління та людей з різних куточків країни. Фахівці цих просторів щодня підтримують ментальне здоров’я українців – навчають долати стрес, відновлюватися після потрясінь і, попри різний травматичний досвід, рухатися далі. Повага та гідність – засадничі принципи наших Центрів. Саме тому, завдяки ініціативі «Безбар’єрність» Міністерство соціальної політики України підготувало корисне нагадування про етику взаємодії з різними людьми. Центри життєстійкості – це пілотний проєкт Мінсоцполітики, який є складовою Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» першої леді Олена Зеленська. #bezbariernist#безбарєрність#barrierfree

В Україні є ще четверта причина – наслідки повномасштабного російського вторгнення: багато українців, які отримали поранення, мають і ушкодження хребта, і інші бойові травми, наприклад, ампутовані нижні чи верхні кінцівки. Безумовно, такі травми ускладнюють взаємодію зі світом, але не означають кінець. Як бути далі – розповідає довідник «SPINALIS. Нова сторінка життя з ураженням спинного мозку». Його автори — шведські професори Річард Леві та Клас Халтлінг. Довідник був написаний спочатку шведською мовою, через кілька років виданий англійською, а цьогоріч перекладений та адаптований спеціально для українців. Що важливо знати та розуміти про ураження хребта? Це не тільки механічне ушкодження. Одразу після травми запускається ланцюгова реакція: навіть незначне защемлення або стиснення чутливих тканин призводить до утворення синців, хоча сам спинний мозок рідко буває повністю розірваним. Але активізуються руйнівні біохімічні процеси, які збільшують уражену ділянку. Саме тому надважливо не зволікати – особливо у перші 8 годин після травми. Вчасно задіяні препарати можуть значно зменшити[…Читати далі…]

Бо слова мають силу — лікувати, підтримувати, ранити. Залишають сліди в серцях, думках і життях. І з них починається толерантність. У День толерантності хочемо нагадати, що кожен і кожна з нас — унікальна людина. А обираючи слова для інших, ми створюємо світ, де бути собою безпечно. Аби навчитися говорити так, щоб не завдавати болю, гортай карусель Перевірити, чи правильно ти вживаєш слова щодо інших, завжди можна в «Довіднику безбар’єрності» https://bf.in.ua/ *довідник створено за ініціативою першої леді Олена Зеленська

Підготували ідеї активностей, які допоможуть знайти моменти радості навіть у звичних буднях. Гортай карусель

Він сидить один, дивиться у вікно і виглядає сумним. Ви вітаєтесь і залишаєтесь, аби поспілкуватися. Виявляється, що ваш знайомий служив в ЗСУ. Про що з ним можна поговорити? Варіант 1: Можна поставити одне з трьох питань: «Як місцеві ставилися до вас?», «Чому ти взагалі туди пішов?», «А страшно було?». Варіант 2: Можна поговорити на буденні теми. Аби підтримати розмову, навіть про травматичні події, використовувати вислови: «Ти маєш на увазі, що…», «Тобто?», «Чи правильно я тебе розумію». Варіант 3: Необхідно пожаліти, спитати про фізичні травми та побажати якнайшвидшого закінчення війни. З цих трьох варіантів – тільки один правильний. Який саме? Перевірити свої навички комунікації та дізнатися правильну відповідь можна в інтерактивному симуляторі до освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» – на Дія.Освіта https://bit.ly/4fmyvvk Симулятор пропонує розглянути декілька ситуацій, що стосуються спілкування з ветеранами і ветеранками у повсякденному житті. Можливо, у якійсь з них ви вже опинялися, але не знали, як[…Читати далі…]

Інколи, навіть провести власне розслідування, щоб впевнитися — це той чи та, хто може мені допомогти. Без осуду, знецінення і карт таро Перед першою консультацією гортай карусель. Потім — переходь на платформу «Ти як?», щоб прочитати усі вимоги до компетентного спеціаліста: https://howareu.com/…/yak-vyiavyty-nekompetentnoho… А в коментарях збираємо на основі досвіду підписників. Пиши для тих, хто шукає допомогу: як тобі вдалося зрозуміти, що фахівець — не фахівець?

Як свідчать опитування та дослідження — українці є дуже уважними до людей з інвалідністю та їхніх потреб, але є певний брак обізнаності, як етично поводити себе в тих чи інших ситуаціях. Будь-яка допомога та підтримка завжди має починатися з трьох рекомендацій: • Повага до автономності: Допомога повинна надаватися лише за згодою і лише тоді, коли це справді потрібно. • Індивідуальний підхід: Важливо розуміти, що потреби людей з інвалідністю можуть бути різними, тому до кожного випадку слід підходити індивідуально. • Підтримка самостійності: Основне завдання суспільства — забезпечити умови, за яких людина з інвалідністю зможе жити самостійно і повноцінно брати участь у житті громади. Посилання на допис в першому коментарі #barrierfree#bezbariernist#Безбарєрність

Чи відчував/ла ти колись, що твоє минуле не має значення? Мовляв: «це не так вже й важко» або «іншим доводилося гірше»? Навіть коли біль зʼявляється через роки — це все ще твій досвід. Важливий і вартий уваги. Незалежно від того, чи сприймають це інші. Так, часом здається, що вже пізно просити про допомогу, бо «треба було раніше», але це не так. Просити про підтримку — це крок до зцілення. Поговорити з кимось, хто вислухає та зрозуміє, або навіть просто озвучити свої почуття — це спосіб дати старим ранам загоїтися. Підготували карусель, щоб нагадати: довіряти собі і своєму досвіду — важливо, бо він має значення