ВАША ДУМКА ВАЖЛИВА! ДОЛУЧІТЬСЯ ДО АНОНІМНОГО ОПИТУВАННЯ ЩОДО ЯКОСТІ ХАРЧУВАННЯ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Білгород-Дністровська районна державна (військова) адміністрація прагне зробити шкільне харчування та харчування в закладах освіти максимально якісним, корисним і смачним для наших дітей. Аби зрозуміти реальний стан справ і покращити меню та сервіс, ми запускаємо анонімне онлайн-опитування. Хто може взяти участь? • Учні та здобувачі освіти • Батьки або опікуни Зробити це дуже просто: Скануйте QR-код на зображенні за допомогою камери смартфона. Або переходьте безпосередньо за посиланням: https://me-l.co/g1emvss4 Опитування повністю анонімне та займе лише кілька хвилин вашого часу. Ваші відповіді допоможуть нам сформувати об’єктивну оцінку та впровадити необхідні зміни. Дякуємо за вашу активність та небайдужість!

Читати далі

Коли ми перестаємо дивитися на інвалідність крізь призму жалості чи надмірної опіки, змінюється сама взаємодія між людьми.

Взаємодія на рівних – це не складний набір спеціальних правил, а повага до вибору, автономії та особистих кордонів іншої людини. Що змінюється, коли такий підхід стає нормою? 1. Зникає зайва напруга. Менше страху сказати «щось не те», особливого тону та ніяковості – більше природного спілкування без штучної дистанції. 2. Залишається простір для власних рішень. Замість надмірної опіки та рішень за людину – повага до її вибору й права самій визначати, коли і яка підтримка їй потрібна. 3. Зникають бар’єри у щоденному житті. Безбар’єрність – це не лише пандуси, ліфти чи доступні входи. Це також можливість навчатися, працювати, користуватися послугами, дружити та брати участь у житті громади без упереджень і зайвих перешкод. 4. Спілкування стає рівноправним. Зникає поділ на «того, хто завжди допомагає» і «того, кому завжди потрібна допомога». Натомість з’являється взаємний обмін думками, досвідом і підтримкою. Взаємодія на рівних змінює не лише наше спілкування. Вона допомагає створювати суспільство, у якому[…Читати далі…]

Читати далі

Коли ветерани та ветеранки з інвалідністю повертаються до цивільного життя, суспільство часто стикається з власним внутрішнім конфліктом: ми хочемо висловити вдячність, боїмося сказати щось не так, ніяковіємо через травму та впадаємо у жалість або, навпаки, скочуємося в надмірну героїзацію.

Варто пам’ятати, що вдячність проявляється через тактовність, відмову від стереотипів та взаємодію на рівних. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як це має виглядати у щоденному спілкуванні ● Фокусуйтеся на внеску, а не на травмі. Жалість бачить передусім те, що людина втратила. Вдячність бачить те, що людина зробила для захисту інших, і поважає її ціну. Говоріть і думайте з позиції поваги до сили, а не співчуття до стану. ● Обирайте стримані та гідні форми подяки. Жалісливі промови, надмірна емоційність змушують ветерана обробляти ще й ваші емоції. Простий, спокійний жест (наприклад, прикладена до серця долоня чи лаконічне «Дякую за захист») передає повагу без порушення чужих кордонів. ● Не знецінюйте досвід жалісливими фразами. Висловами на кшталт «Такий молодий, а вже без ноги» чи «За що ж тобі таке» немає місця в етичній комунікації. Вони позбавляють ветерана суб’єктності й заганяють[…Читати далі…]

Читати далі

Ми часто звикли сприймати людей з інвалідністю через узагальнені категорії або як окрему групу, якій потрібна опіка. Але в реальному житті це перш за все люди поруч із нами у своїх щоденних соціальних ролях.

Коли ми переносимо фокус із діагнозу на конкретну соціальну роль, штучна напруга у спілкуванні зникає. З’являється зрозуміла етика взаємодії: професійна повага на роботі, якісний сервіс у бізнесі, безбар’єрність у громаді та щирість у дружбі. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як проявляти це у щоденному житті У громаді – створюємо доступний простір. З’їзди з тротуарів, справні ліфти, доступний транспорт та установи – це умови, за яких кожен може вільно пересуватися, навчатися, працювати, користуватися послугами та брати участь у житті громади. На роботі – оцінюємо професійні навички. Орієнтуйтеся на компетенції та досвід колеги, а не на припущення про те, що людина може чи не може через інвалідність. Якщо потрібні певні умови для роботи – запитайте про них. У сервісах – бачимо передусім клієнта. Доступний вхід, зрозуміла навігація, адаптований сайт чи меню в доступному форматі – невід’ємна частина якісного[…Читати далі…]

Читати далі

Пропонувати допомогу – природний прояв уваги та чуйності. Але не менш важливо вміти спокійно прийняти відповідь «ні».

Якщо людина з інвалідністю відмовляється від допомоги, це не означає, що ваша пропозиція була недоречною. Це означає лише те, що зараз ця допомога їй не потрібна. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як правильно реагувати на відмову 1. Сприйміть «ні» спокійно. Кожна людина має право сама вирішувати, коли і яка допомога їй потрібна. Не потрібно з’ясовувати причину відмови чи переконувати змінити рішення. 2. Не наполягайте й не допомагайте без згоди. «Та мені ж не важко!», «Давайте я все-таки допоможу» – навіть із найкращими намірами такі фрази можуть перетворити пропозицію на тиск. Почули «ні» – поважайте відповідь. 3. Не створюйте ніяковості. Не потрібно надмірно вибачатися, ображатися чи змінювати тон. Простого «Добре» або «Зрозуміло» цілком достатньо. 4. Залиште можливість звернутися пізніше. Якщо ви залишаєтеся поруч, можна сказати: «Добре. Якщо щось знадобиться – звертайтеся». Так, ви пропонуєте підтримку без тиску.[…Читати далі…]

Читати далі
Перейти до вмісту