Як спілкуватися з ветеранами, які перенесли ампутацію кінцівок

Базові правила

Найперше та базове правило — помічайте людину, а не її травму. Якщо ви не знаєте з чого почати розмову, то просто посміхніться, привітайтесь або подякуйте, поклавши праву руку до серця.

Важливо пам’ятати, що люди, які пережили ампутацію, — це передусім люди, тому варто будувати взаємодію на основі поваги та гідності.

Найімовірніше, коли ви вперше спілкуватиметесь з людиною з ампутованою кінцівкою, ви можете ненавмисно сказати щось недоречне, наприклад, «Тут недалеко, усього три квартали» або «Я так втомився йти». Проте завжди можна перепросити чи висловити сумнів щодо коректності своїх запитань.

Важливо не жаліти людину, а ставитися до неї з повагою, оскільки навіть типові для нас дії потребують від ветеранів багато зусиль та часу. Попри це не варто намагатися допомогти людині з ампутованими кінцівками, якщо вона не звернулась до вас із проханням про допомогу.

Люди, які стикаються з військовими, що пережили ампутацію кінцівок, часто відчувають провину. Насамперед варто розуміти, що у травмі винен лише агресор, а ви натомість можете висловити військовим подяку та вдячність за їхню службу.

Спілкування завжди залежатиме від контексту та рівня ваших взаємин, але існує кілька базових правил, які можна застосовувати, як до незнайомців, так і до близьких людей.

• Із ветеранами і ветеранками потрібно спілкуватися так само, як з іншими людьми. Не уникайте та не ігноруйте можливість спілкування. Починайте розмову з тем, які не стосуються війни. Як і у випадку з будь-якою іншою людиною, краще запитати: «Як справи?» або «Як твій день?».
• Краще ставити ті питання про війну, які підкреслюють спроможність людини впоратися з різними ситуаціями.
• Якщо потрібно підтримати ветерана / ветеранку, варто сказати: «Так, це справді важка ситуація», «Мені дуже шкода чути це», щоб показати, що ця проблема важлива.
• Теми, які можуть бути чутливими для розмови: війна, політика, справедливість і несправедливість, почуття провини. Якщо людина сама прагне говорити на ці теми, нагадуйте собі, що вона має право. Не переконуйте її, вона просто хоче бути почутою.