Новини

Тема історичної пам’яті із кривавими сторінками надзвичайно болюча для усіх нас. ХХ століття стало для українців важким випробуванням. Український народ тричі переживав роки голодоморів, які забрали життя мільйонів. Результатом Голодоморів стали не лише мільйони вбитих та опустілі українські домівки, але й спустошені душі тих, хто пережив роки геноциду. 23 листопада, з нагоди вшанування пам’яті загиблих в роки геноциду українського народу в місті Білгород-Дністровський біля пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років відбувся мітинг-реквієм «Запалимо свічку пам’яті». У мітингу взяли участь перший заступник голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Тетяна ДОМЧИНСЬКА, секретар Білгород-Дністровської міської ради Олександр СКАЛОЗУБ, працівники райдержадміністрації, виконавчих органів, військовослужбовці, громадськість, мешканці. Учасники заходу вшанували пам’ять жертв жахливої трагедії ХХ століття – голодомору 1932-1933 років покладанням живих квітів, вінків, колосків і маленьких снопиків пшениці з калиною до пам’ятного знаку. Присутні запалили поминальні лампадки в пам’ять жертв голодомору та хвилиною мовчання, в глибокій пошані та у молитві за душі жертв геноциду, пом’янули невинно[…Читати далі…]

ЗВЕРНЕННЯ ГОЛОВИ БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ (ВІЙСЬКОВОЇ) АДМІНІСТРАЦІЇ ВАСИЛЯ САМОКИША ШАНОВНІ ЖИТЕЛІ БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОГО РАЙОНУ! Сьогодні, в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані. Цей геноцид Українського народу спричинив загибель мільйонів українців з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення значної частини українських селян. Історія вчить нас головного, що найвищою цінністю для нас, українців, є власна держава, її незалежність та демократичний шлях, який ми обрали. На нас лежить велика відповідальність перед полеглими нашими співвітчизниками – зберегти пам’ять про жертв Голодомору – невинно убієнних та не допустити геноциду українського народу у дні прийдешньому. Схилімо голови в глибокій жалобі за[…Читати далі…]

 Всеукраїнська акція “Запали свічку” В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. Та саме Джеймсу Мейсу, досліднику Голодомору, належить ініціатива вшанування жертв голодоморів запалювання свічки на підвіконні.  “Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: в національний день пам’яті жертв 1933-го (четвертої суботи листопада) визначити час, коли кожен громадянин цієї землі, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих. Це було б гідною відповіддю на слова о. Олександра Биковця, який став священиком в Америці: «…Всі були готові на жертви, знали, що не сьогодні-завтра їх знищать, але їх турбувало передовсім: чи знатиме світ про це, чи світ щось скаже?.. І друга проблема — ще більш духовна: чи буде кому помолитися за всіх, хто загинув?» Навіть сім десятиліть опісля свічка, що мерехтить у вікні, видається мені гідною відповіддю!” – Джеймс Мейс, газета “День”, 18 лютого 2003[…Читати далі…]

Визнання іноземними державами та міжнародними організаціями Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу На жовтень 2024-го Голодомор 1932–1933 років в Україні визнали актом геноциду на парламентському рівні (крім України) 28 держав (в хронологічному порядку): Естонія (Заява Рійґікоґу (Парламенту) від 20.10.1993), Австралія (політичні заяви Сенату (2003, 2012, 2017, 2020 рр.) та Палати представників (2008, 2018 рр.), Канада (резолюція Сенату від 20.06.2003 та Акт Палати громад від 28.05.2008), Угорщина (постанова Державних Зборів від 26.11.2003), Литва (Заява Сейму від 24.11.2005), Грузія (Заява Парламенту від 20.12.2005), Польща (постанови Сенату від 16.03.2006 та Сейму і від 06.12.2006), Перу (резолюція Конгресу від 21.06.2007), Парагвай (Декларація Сенату від 25.10.2007), Еквадор (резолюція Національного Конгресу від 30.10.2007), Колумбія (резолюція Палати представників Конгресу від 10.12.2007), Мексика (постанова Палати депутатів Національного Конгресу від 19.02.2008), Латвія (Декларація Сейму від 13.03.2008), Португалія (резолюція Асамблеї Республіки Португалія від 03.03.2017), США (Резолюція Сенату США від 04.10.2018), Чехія (постанови Палати депутатів від 06.04.2022, Сенату від 14.12.2022),[…Читати далі…]

Життя до затримання Алієв Муслім Нурійович народився 4 березня 1971 року в селищі Улугбек, Орджонікідзевського району Ташкентської області Узбецької РСР, куди його родина була незаконно депортована у 1994 році радянським тоталітарним режимом. У 1978 році разом з батьками він повернувся до Криму, але через заборону місцевої влади на прописку кримських татар родина була вимушена переїхати до станиці тамань краснодарського краю рф. У 1979–1988 роках навчався у таманській середній школі №28, де здобув повну середню освіту та спеціальність тракториста-машиніста третього класу і механізатора широкого профілю. Після школи працював у краснодарському рибколгоспі, звідки був направлений на навчання до краснодарської морської школи. Після закінчення навчання отримав кваліфікації “Машиніст пересувної електростанції” третього розряду та “Електромеханік загального профілю”. У січні 1989 року сім’я Мусліма остаточно повертається до Криму, в село Цвіточне Білогірського району. Того ж місяця Мусліма призвали до армії, де він два роки відслужив у ракетних військах. Що вигадали окупанти 11 лютого 2016 року[…Читати далі…]