Дистанційна робота — інструмент безбар’єрної праці

Безбар’єрність у сфері праці — це не лише про фізичну доступність робочих місць.

Це також можливість працювати там, де безпечно, зручно і без шкоди для здоров’я.

Саме такий підхід закладений у Національній стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року, яка передбачає розширення можливостей у сфері зайнятості та створення умов для рівної участі в економічному житті, зокрема для осіб з інвалідністю.

Для багатьох осіб з інвалідністю дистанційна робота є реальною альтернативою бар’єрам, пов’язаним із транспортом, фізичною доступністю будівель або станом здоров’я.

Що варто знати:

Дистанційна робота дозволяє виконувати трудові обов’язки поза приміщеннями роботодавця — з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Такий формат роботи дає змогу зменшити навантаження на здоров’я, уникнути щоденних фізичних і транспортних бар’єрів та краще поєднувати роботу з лікуванням або реабілітацією.

Дистанційна робота не обмежує трудові права: працівник має право на оплату праці, відпустки, соціальні гарантії та безпечні умови праці.

Вибір дистанційної форми роботи — це не поступка, а сучасний підхід до організації праці, який відповідає принципам безбар’єрності та людиноцентричності.

Дискримінація за ознакою інвалідності заборонена.

Відмова у дистанційній роботі без об’єктивних підстав може створювати бар’єри в доступі до праці.

Безбар’єрна праця — це про можливості.

Дистанційна робота допомагає залучати людей до ринку праці, зберігати професійний потенціал і будувати інклюзивне суспільство.

Ринок праці має бути доступним, гнучким і відкритим для всіх — незалежно від обставин.