Безбар’єрний простір — серед пріоритетів діяльності Мінветеранів

Доступність — це не про нашвидкуруч зроблені поруччя та пандуси чи формальне виконання вимог «для звіту», а про повагу, свідоме проєктування кожного метра простору, якість та універсальність.

Усі елементи будівель мають проектуватися так, щоб ними могли користуватися всі групи людей без додаткових пристосувань: ті, хто пересуваються на кріслі колісному, батьки із дитячими візками, люди старшого віку, з порушенням зору чи слуху.

Доступна будівля повинна відповідати таким ознакам:

зручний вхід — рівний або з пандусом;

широкі двері — від 90 см, щоби вільно проходили крісло колісне або візок;

вільний простір усередині — коридори шириною від 1,5 м, повороти з радіусом не менш ніж 1,5 м;

доступні санвузли — із достатньою площею для маневру, поручнями та умивальником на зручній висоті;

вказівники та інформація — таблички зі шрифтом Брайля, контрастне маркування початку та кінця сходів, тактильні смуги;

ліфт або підйомник — якщо будівля має кілька поверхів;

акустичний комфорт, щоб люди з порушенням слуху могли краще сприймати інформацію;

доступність території — широкі тротуари, понижені бордюри, наявність місць для паркування маломобільних осіб.

Як перевірити, чи локація доступна?

Скориставшись онлайн-картою «Місто без меж»: https://lun.ua/misto/barrier-free?l=3ffffe#5/48.2/30.3

Перевіривши за переліком критеріїв, визначених у Національній стратегії зі створення безбар’єрного простору, де окреслено ключові принципи доступності.

Мінветеранів й надалі послідовно розвиває безбар’єрне середовище — один із ключових напрямів своєї діяльності. Це не разова ініціатива, а постійна робота над тим, щоб державні установи ставали прикладом відкритості, турботи та поваги до кожного ветерана та кожної ветеранки, а також їхніх рідних.