ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ ІНФОРМУЄ
ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ ПО МЕРЗЛОТАЛОМУ ГРУНТУ
Наприкінці зими аграрії зазвичай розпочинають підживлення озимих зернових і ріпаку по мерзлоталому ґрунту. Як правило, природа виділяє лише декілька днів для проведення цієї операції перед відновленням весняної вегетації – коли ґрунт іще мерзлий, але сніговий покрив уже зійшов, або його не було зовсім.
НЕ ПРОПУСТИТИ МОМЕНТ
Великою помилкою є внесення добрив, коли земля іще мерзла й на полі лежить сніг. Що відбувається в такому випадку? Ґрунт мерзлий, настають плюсові температури і, особливо на тих полях, де рельєф не вирівняний, усе добриво разом зі снігом стікає у балки і ярки. Це завдає шкоди довкіллю та спричиняє суттєві втрати дорогих добрив, а ось користь посівам – мінімальна. Добрива доцільно вносити лише по мерзлоталому ґрунту, коли ґрунт вночі замерзає, потім вдень настає плюсова температура, все тане – волога просочується у ґрунт, добрива розчиняються і проникають в місце розташування кореневої системи рослин. Оптимальним режимом для внесення добрив є початок весняної вегетації й температура повітря від -0 °C до + 5 °C. В таких умовах верхній шар ґрунту залишається перезволоженим, тому добрива добре розчиняються і швидко поглинаються корінням рослин. Метою підживлення по мерзло-талому ґрунту є забезпечення потреби рослин азотом, а також фосфором та сіркою. Важливою причиною ранньовесняного внесення фосфору є висока потреба рослин у ньому, особливо якщо рослини ввійшли в зиму нерозкущеними, Від загальної його потреби 70% засвоюється протягом 4-8 тижнів з березня по травень. Крім того, при осінньому внесенні цей елемент фіксується ґрунтово-вбирним комплексом і може бути недоступним для засвоєння в період попиту. Рослинам також необхідний достатній рівень сірки, щоб мати можливість ефективно використовувати азот. Разом азот і сірка є життєво важливими будівельними елементами для білка, тому їх слід застосовувати одночасно.
Які добрива можна застосувати? До кожного поля слід підходити індивідуально, враховувати не лише очікуваний врожай при плануванні підживлень, а й погодні умови, стан рослин, стан ґрунту та поведінку того чи іншого виду азотних добрив у цьому ґрунті.
Для ранньовесняного внесення добрив можна використовувати:
- аміачну селітру — має найбільш активну і рухливу форму азоту;
- карбамід (сечовину) — містить амідну форму азоту, яка поступово переходить в амонійну, а потім — в нітратну;
- сульфат амонію — азотно-сірчане добриво, яке містить азот в амонійній формі;
- карбамідно-аміачну суміш (КАС) — ефективне добриво, яке містить три азотних форми, завдяки чому забезпечує тривале надходження корисних речовин в рослини.
Важливим аспектом ефективного використання азотних добрив є підбір оптимальних форм під фізіологічні потреби сільськогосподарських культур. Так, озимі зернові колосові культури, озимий ріпак – є найбільш вимогливими по споживанню азоту впродовж періоду вегетації. Ці культури вимагають таких способів застосування азотних добрива та їх форм, які б забезпечували рівномірне надходження іонів NO3– та NH4+ впродовж 80-90% часу періоду вегетації. Тому при виборі азотних добрив ефективним буде застосування карбаміду, якщо ми кажемо про одноразове внесення. Якщо технологія та умови зволоження дозволяють вносити добрива дробно – перед посівом та хоча б 1 раз впродовж 15-20 діб після появи сходів – тоді ми можемо застосовувати аміачну селітру, а за наявності дефіциту сірки у ґрунті – сульфат амонію. За сухих умов – карбамід-аміачну суміш (КАС). Тобто якщо виникає потреба у швидкій реакції рослин пшениці або озимого ріпаку на підживлення, то аміачна селітра буде ідеальним варіантом.
Які норми внесення? З метою точного встановлення доз азоту для підживлення по мерзло-талому ґрунту проводять оперативну ґрунтову й рослинну діагностику, за наявності даних котрої можна коригувати дози добрив. Крім того, норму азотних добрив розраховують виходячи з планованої врожайності. Так, норма внесення аміачної селітри коливається від 100 – 180 кг/га, а КАС — близько 100-160 кг/га. Оптимальною дозою є 50 -70кг д.р./га. Добрі результати дає підживлення озимого ріпаку та пшениці по мерзлоталому ґрунту сульфатом амонію (21% азоту, 24% сірки), особливо на землях легкого гранулометричного складу. Застосування сірковмісних добрив у ранньовесняне підживлення істотно збільшує вміст сульфатів у ґрунтовому розчині впродовж активної вегетації рослин, і ця позитивна дія простежується аж до фази наливу зерна. Потреба озимого ріпаку в сірці – 40–50 одиниць, потреба озимої пшениці – 20–25 одиниць. Але внесенням лише основних елементів живлення (азотних, фосфорних і калійних добрив), неможливо вийти на максимальні показники ефективності використання добрив. Нестача навіть одного з мікроелементів може стати обмежувальним чинником, що значно зменшить потенційний урожай. Водночас витрачаються й використані добрива. Адже всі мікроелементи суттєво впливають на те, як рослина розвиватиметься і, відповідно, на те, як засвоюватиме такі цінні добрива. Найважливіший додатковий елемент для азотного живлення – сірка. Поєднання цих двох елементів дає змогу досягти ефекту синергії. Для засвоєння азоту й синтезування білків будь-якій рослині потрібні сірковмісні амінокислоти (цистеїн, метіонін, цистин). За браком сірки споживання азотних добрив сповільнюється, як і розвиток рослини. Нестача 1 кілограма сірки на гектар поля зумовлює 15 кг/га не використаного рослинами азоту. Процеси росту також залежать від бору, що забезпечує утворення клітинних стінок і синтезування твірних тканин. Для озимого ріпаку, бор має важливе значення -підвищує еластичніть тканин, що знижує розтріскування стебел і кореневої шийки під час морозів і сильного росту. Це зменшує ушкоджуваність рослин хворобами (некроз кореневої шийки, вертиціліоз, тощо). Крім того, бор впливає на розвиток кореневої системи, що сприяє кращому відновленню вегетації навесні. Без цих та інших мікроелементів рослина не зможе нормально розвиватися навіть за достатньої кількості азоту в ґрунті.
Внесення збалансованих комплексів добрив важливе не лише для розвитку рослин, а й для збереження родючості ґрунтів. Коли рослина не отримує достатньої кількості поживних речовин, вона починає руйнувати біологічну основу ґрунтового шару. Насамперед страждають гумінові речовини. Це схоже на те, що відбувається з людиною під час тривалого голодування: організм починає споживати внутрішні резерви й розчиняти власні тканини. Те саме відбувається із ґрунтом. Щоб не допустити його деградації, важливо давати рослинам увесь комплекс поживних речовин іще до появи очевидних виявів дефіциту елементів живлення.
Рекомендуємо завчасно подбати про закупівлю азотних добрив та вчасно провести підживлення озимих культур. Роботи проводити з дотриманням техніки безпеки та правил особистої гігієни відповідно до ДСП 8.8.1.2. 001-98.
Державний фітосанітарний інспектор Оксана ЛЕЩУК