ЦИФРОВА БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ

Увімкнути новий серіал на стрімінговій платформі Кількома кліками зробити замовлення у закордонному інтернет-магазині Збільшити шрифт в електронній книжці та читати без окулярів І не відчути жодних обмежень – чи то крихітне містечко чи столиця, досвідчений юзер чи користувач-початківець, людина з інвалідністю чи без. Це все про цифрову безбар’єрність – один з шести напрямів, закладений у Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору, розроблену у межах ініціативи першої леді Олена Зеленська «Без бар’єрів». Це про те, щоб забезпечити однаково рівний доступ до цифрових послуг, інформації, комунікації для всіх суспільних груп, включаючи людей старшого віку чи мешканців сільської місцевості. Але цифрова безбар’єрність – це не тільки про доступність і вміння користуватися цифровими можливостями, а й про безпеку. Щоби ваша мама не натискала на сумнівні банери, батько – не вірив оголошенням «Ви виграли 10 мільйонів, перейдіть за посиланням». Дідусь – не клікав на пропозицію отримати бонус до пенсії, за який спочатку треба заплатити 100[…Читати далі…]

Читати далі

Покрутити вентиль, натиснути важіль, торкнутися сенсора.

Яка різниця, як увімкнути воду? Для людини з інвалідністю – дуже велика. І коли зміни у житті виникають раптово, то доводиться поспіхом вираховувати: а скільки треба місця, щоб комфортно розвернутися на кріслі колісному? А на якій висоті зручніше повісити рушник? Реалії сучасності, на жаль, такі, що упродовж наступних десятиліть в Україні буде велика кількість людей із інвалідністю, набутою внаслідок війни. Тому вже зараз потрібно потурбуватися про облаштування зручних безбар’єрних просторів і рівні можливості для усіх. «Якщо ветерану потрібна ваша допомога, необхідно уточнити, як саме краще її надати: притримати двері чи допомогти зайти. Якщо людина з порушеннями зору дозволила провести її, варто підставити лікоть для опори, але не намагатися тягти на собі людину повністю. Якщо співрозмовник погано чує – вас можуть попросити говорити гучніше або чіткіше артикулювати, тобто, рухати губами. Але важливо в жодному разі не кричати та не відвертати обличчя», – говорить Наталія Умеренкова, очільниця Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців.[…Читати далі…]

Читати далі
Перейти до вмісту