ПОВЕРНЕННЯ З ПОЛОНУ – ЦЕ ПОЧАТОК НОВОГО, СКЛАДНОГО ШЛЯХУ. І В ЦЕЙ ЧАС НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВОЮ Є НАША ПІДТРИМКА – ДЕЛІКАТНА, СВІДОМА ТА ВІЛЬНА ВІД СТЕРЕОТИПІВ

Це стосується як жінок, так і чоловіків, адже травма не має статі.

Що таке гендерно чутливий підхід у цьому контексті?

Це не про абстрактні теорії. Це про те, щоб бачити за будь-якою роллю унікальну Людину. Це про рівний доступ до допомоги та увагу до індивідуальних потреб, без шкідливих узагальнень на кшталт «чоловіки мають триматися» чи «жінкам у полоні було легше/важче». Немає більших або менших тортур, будь-які страждання є страшними, і їх не можна порівнювати.

Кожен досвід унікальний, а шлях відновлення — тим паче. Після пережитого люди можуть відчувати страх, злість, апатію, сором чи спустошеність. Це нормальна реакція на ненормальні обставини. Дозвольте людині проживати свої емоції. Ніхто не зобов’язаний бути «незламним» протягом усього життя.

Як підтримати, а не нашкодити?

Психологи, що працюють зі звільненими з полону, радять дотримуватися простих, але важливих правил.

Чого варто уникати:

Розпитувати про деталі полону: «Як там було?», «Що з тобою робили?». Людина сама розповість, коли буде готова.

Казати фрази, що знецінюють: «Забудь, це в минулому», «Тобі ще пощастило», «Тримайся, ти ж сильний/сильна».

Надмірно опікати чи, навпаки, ставитися як до людини з інвалідністю. Ставтеся до неї так, начебто вона повернулася з довгого відрядження.

Перевантажувати новинами, дзвінками та емоціями.

Що буде доречним:

Сказати: «Я поряд, якщо захочеш поговорити», «Мені важливо, що ти повернувся/повернулася».

Запитати: «Як ти зараз?», «Що тобі потрібно?», «Чи можу я допомогти з…?».

Запропонувати практичну допомогу, але не тиснути: допомогти з документами, побутовими справами, походом до лікаря.

Поважати тишу та право на приватність. Мовчання — це теж форма відновлення.

Говорити на рівних: не «рятувати», а підтримувати.

Важливо знати, куди звернутися по фахову допомогу.

Держава та громадські організації надають комплексну підтримку. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими розробив спеціальну «Дорожню карту» для звільнених з полону та їхніх родин. Вона містить алгоритми дій та корисну інформацію.

Корисні контакти:

– Гаряча лінія Координаційного штабу: 0 800 300 529 (консультації для родин та звільнених).

– Регіональні консультаційні центри Координаційного штабу: працюють у Харкові, Миколаєві, Вінниці, Львові та Києві.

– Платформа «Вільний step»: онлайн-ресурс, де зібрано інформацію про понад 50 організацій, що надають допомогу людям, які пережили полон та тортури.

Варто завжди пам’ятати: повага та підтримка після травми — це основа здорових стосунків і наш спільний обов’язок. Це етика, яка допомагає людині повернутися до звичайного життя.

Нравится

Комментировать

Поделиться