Пам’ять, що рятує: голоси правди

Проєкт «Пам’ять, що рятує: голоси правди» Українського  інституту національної пам’яті – це 26 банерів, присвячених окремим історіям людей, які не мовчали про Голодомор. 

Комуністичний режим робив все, щоб голоси правди про Голодомор-геноцид 1932-1933 років змовкли.

Втім голоси тих, хто доносив правду, не затихли. Спочатку вони зазвучали в західному світі, завдяки сподвижницькій праці української діаспори, небагатьох західних істориків та журналістів, а після здобуття Незалежності, і в Україні. 

Нині голоси свідків збереглися на папері, в аудіо та відео форматах. Ці голоси можна почути на уроках у школі, прочитати у журналістських статтях, побачити в художніх і документальних фільмах. Цього року Український інститут національної пам’яті робить  цим новим проектом свій внесок для того, щоб ці голоси не затихли.

Проект «Пам’ять, що рятує: голоси правди» – це спроба почути ці голоси, власне, лише окремі голоси із мільйонів, що розкривають різні аспекти Голодомору, а разом створюють загальну картину цього злочину комуністичного режиму. Голоси про розкуркулення та колективізацію, стратегії виживання та людяність у нелюдяний час, про страждання та скорботу, страх та надію, про злочин і про боротьбу. Це голоси людей правди і тих хто вистояв, кого не зламав Голодомор. І сьогодні ці голоси правди нагадують нам, що народ, який вистояв у Голодоморі, уже ніщо і ніхто зламати не зможе.