Олена Зеленська: Кожен із нас за ці понад 600 днів повномасштабної війни набув унікального досвіду

На жаль, цей досвід і про біль, і про втрати. Про життя в очікуванні вдома найріднішої людини і про участь у бойових діях.

Як взаємодіяти з людьми, що мають досвід війни, розповідає новий розділ «Довідника безбар’єрності» (http://surl.li/pagfy). Кожна з його порад, розроблених фаховими психологами, ґрунтується на простому правилі – повазі до гідності людини.

Про це у своєму Telegram-каналі розповіла перша леді України Олена Зеленська.

Не розпитуйте про те, що людина робила, де була, що бачила на війні. Інколи вона не може або не хоче розповідати. Варто пропускати свою цікавість через фільтр: «Для чого я це запитую? Навіщо мені це знати?» Запитання про досвід, мов гачок, можуть витягнути з душі травматичні спогади.

Запитання-табу: «А що було на війні?», «Ти бачив загиблих або як хтось помирає?», «У тебе стріляли?», «Ти бачив якісь відірвані частини тіла?», «А де ти вбивав?»

Не наближайтеся до людини з бойовим досвідом зі спини, будьте обережні із жестикуляцією, попереджайте про голосні звуки, крики, сплески.

Не знецінюйте досвід запитанням: «Навіщо ти туди пішов/пішла?» Це особливо боляче чути жінкам, які на війні виконують завдання й несуть відповідальність нарівні з чоловіками, щоб потім вдома почути: «Ти ж могла сидіти тут із дітьми?!»

Намагайтеся не демонструвати жалість (хоча це часто виходить ненавмисне, коли людина хоче проявити співчуття). Натомість краще зосередитися на тому, як ви можете підтримати людину, а не вганяти її в стан жертви. Бо це зовсім не про наших захисників і захисниць.

І ще один аспект. Війна змінює не лише людину, яка була на полі бою, але й членів її сім’ї. Саме тому важливо підтримувати сім’ї тих, хто воюють.

«Впевнена, ми як суспільство маємо приділити величезну увагу етиці спілкування. А новий рік стане роком поваги та вдячності до тих, хто має безмежну сміливість боронити нас на фронті», – додала Олена Зеленська.