Новини

На щотижневій апаратній нараді із керівниками структурних підрозділів, яка відбулась 22 серпня 2022 року під головуванням голови-начальника Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації Василя САМОКИША, за участю заступників голови Тетяни ДОМЧИНСЬКОЇ та Максима БРИТКОВА було розглянуто ряд важливих питань, серед яких  підготовка закладів освіти Білгород-Дністровського району до нового 2022-2023 навчального року, результати обстеження усіх споруд цивільного захисту населення на території району, стан проведення мобілізації та бронювання працівників підприємств району (у т.ч. для агропромислових підприємств) та багато інших питань. За результатами апаратної наради були надані відповідні доручення.

Про День Державного Прапора України  На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів Указом Президента України від 23 серпня 2004 року № 987 встановлено День Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня. Державний Прапор є одним із державних символів країни, відбиває національні традиції, ідентифікуючи певну територію. Ще до християнізації Русі жовто-блакитні барви символізували Київську Державу. Майже всі герби міст Київщини й України обрамлялися жовтоблакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виробляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зорі, зброю, постаті святих. Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося під час європейської “весни народів”. Уперше такий прапор замайорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. Відтоді полотнища в національних кольорах використовували під час Шевченківських та інших свят у Галичині, Буковині та Закарпатті. На Наддніпрянщині це стало можливим після революції[…Читати далі…]

Як РФ намагалася знищити незалежність України? Великоросійський реваншизм почав агресивно самостверджуватися в 2000 році з приходом на посаду президента РФ Владіміра Путіна. Саме він назвав розпад СРСР найбільшою катастрофою XX століття, а відповідальність за це поклав на демократичний світ, який, на його переконання, підірвав радянську економіку. Понад два десятиліття, що передували широкомасштабному вторгненню в Україну, Росія організовувала та втілювала різні провокації, економічні та інформаційні війни. Протиріччя між Україною та Росією за Крим розпочалися в 1992 році. Тоді РФ всіляко перешкоджала остаточному переходу Чорноморського флоту під контроль України. Звинувативши Україну в присвоєнні флоту, РФ розпочала процес відокремлення Криму від нашої держави, вдаючись,зокрема, до провокацій та антиукраїнських інформаційних кампаній. Лише після того, як в 1994 році Україна ввела в Крим підрозділи Національної гвардії України та прикордонні війська, ситуація стабілізувалася. Восени 2003 року вона розпочала будівництво греблі до українського острова Тузла в Керченській протоці. Це була спроба зазіхання на українську територію. Україна зробила[…Читати далі…]

Етапи боротьби за незалежність у ХХ–ХХІ століттях Проголошення незалежності – результат того, що українське державотворення не припинялося в ХХ столітті. Уперше в ХХ столітті Україна проголосила незалежність 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Держава проіснувала 3 роки. Це був час безперервної боротьби за її збереження. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, налагоджені дипломатичні відносини з іншими державами. Через рік – 22 січня 1919 року – відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. Ця злука продемонструвала можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу. Через низку зовнішніх (війна на кілька фронтів) та внутрішніх (неготовність політичної еліти) причин ця державність була нетривалою. Проте сам факт існування незалежної соборної держави відіграв вирішальну роль у подальшому розвитку українського визвольного руху. Його учасники протягом наступних десятиліть боролися зі зброєю в[…Читати далі…]

Щодня на території України йде руйнівна війна, щодня гинуть люди, полишають свої домівки мільйони українців. Щодня на наших серцях додаються нові невиліковні рани, які не загояться і через десятки років. І щоранку о 09:00 ми схиляємо голови у загальнонаціональній хвилині мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність України: всіх, хто воював, всіх військових, цивільних та дітей, всіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу російських військ на українські міста і села.

Бажаю здоров’я, шановні українці! Активно готуємося до нового тижня, дуже важливого для всіх нас, для нашої держави. Попереду – день нашого прапора, день нашої незалежності. Попереду – вшанування ветеранів війни за свободу України. Попереду – Кримська платформа – цього року справді особлива. Цього року буквально в повітрі Криму відчувається, що окупація там тимчасова, а Україна повертається. Обов’язково відзначимо наших легенд – це є й буде українською традицією. Відзначимо тих, чиє життя стало частиною нашої національної історії, яку вже не стерти ніколи й нікому – жодному ворогу. На наступний тиждень, як завжди, заплановані важливі переговори та візити справжніх друзів України… Попереду знаковий рубіж – півроку цього повномасштабного вторгнення. Війни, яка змінила все і для України, і для Європи, і для світу. Звичайно, ще буде час сказати про це. І сказати детально. Але давайте все ж сьогодні замислимося, поглянемо, оцінимо, який шлях ми пройшли. Скільки всього вдалося змінити – того, про що майже всі у[…Читати далі…]

Українці! Українки! Всі європейці! Вже 177 днів – такий час, коли звіт про події в Україні має значення для всього континенту. Українські дипломати, наші партнери, представники ООН і МАГАТЕ опрацьовують конкретні деталі місії, яка має бути відправлена на Запорізьку атомну станцію. З цієї місії може початися відновлення повної безпеки на ЗАЕС і в Енергодарі. І я вдячний усім, хто приєднався до цієї роботи і ініціативи. Якщо російський шантаж радіацією продовжиться, то це літо може увійти в історію різних європейських країн як одне з найбільш трагічних за весь час. Бо жодною інструкцією на жодній атомній станції світу не передбачений порядок дій на той випадок, якщо якась держава-терорист перетворює АЕС на мішень. Звичайно, варто сьогодні звернути увагу і на інший аспект російського шантажу в галузі енергетики. Знову обмежується постачання газу в Німеччину через перший «Північний потік» і знову звучать абсурдні заяви про те, що нібито можна щось компенсувати через «Північний потік –[…Читати далі…]