ЗВЕРНЕННЯ ГОЛОВИ (НАЧАЛЬНИКА) БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ (ВІЙСЬКОВОЇ) АДМІНІСТРАЦІЇ ВАСИЛЯ САМОКИША

Шановні мешканці та гості Білгород-Дністровського району!

Святвечір, Різдво – це нагадування усім нам, що життя триває, а світло завжди перемагає темряву.

25 грудня українці, разом із усім цивілізованим Світом, святкують Різдво Христове, яке завжди вважалося одним із найбільших релігійних свят в Україні.

Зоряна ніч, тепло родинних обіймів та аромат куті — усе це створює особливу атмосферу.

Цього вечора кожен із нас, де б ми не були, мріє відчути тепло дому. Не обов’язково мати дах над головою чи стіни, щоб бути вдома. Дім – це те, що живе у серці. Це затишок поруч із рідними, тиша спокою, обійми любові й віра в те, що завтра буде краще.

Від усього серця бажаю, щоб у цей день кожен зміг відчути тепло свого дому: хтось — у колі рідних, хтось — у спогадах про найщасливіші миті, а хтось — у надії на швидке повернення цього тепла і затишку. Уже за кілька годин різдвяна зірка сповістить Світ про народження Христа та покличе християн до святкової вечері. І хоч сьогодні нам не до гучної коляди, мільйони українців подякують Збройним Силам України за можливість накрити на святковий стіл 12 пісних страв.

Адже саме завдяки нашим захисникам ми маємо змогу мріяти про мир і спокій.

Дякуємо нашим воїнам, які сьогодні тримають не лише зброю, а й небеса, щоб ми могли дивитися на зорі й загадувати бажання. Нехай і їм стане тепліше від наших молитов, вдячності й любові.

Уся країна сьогодні об’єднується в спільному прагненні, загадуючи єдине бажання — перемогу.

Бажаю всім нам не втрачати дух єдності, витримку та жагу до перемоги над ворогом. Нехай кожного зсередини зігріє вогник віри. Віри в перемогу й Незалежну Україну! Віри у наших захисників і захисниць! Віри у те, що родини знову всі разом зберуться під різдвяною зорею на смачну кутю!

Христос рождається! Славімо його!

З повагою

Голова (начальник)

Білгород-Дністровської

районної державної

(військової) адміністрації                                                     Василь САМОКИШ

Перейти до вмісту