22 ЛИСТОПАДА В УКРАЇНІ ВШАНОВУЄТЬСЯ ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 ТА МАСОВИХ ШТУЧНИХ ГОЛОДІВ 1921-1923 І 1946-1947 РОКІВ

ЗВЕРНЕННЯ ГОЛОВИ (НАЧАЛЬНИКА) БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ (ВІЙСЬКОВОЇ) АДМІНІСТРАЦІЇ ВАСИЛЯ САМОКИША

ШАНОВНІ ЖИТЕЛІ БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОГО РАЙОНУ!

Щороку в четверту суботу листопада у пам’яті кожного з нас з’являється страшний спогад про нелюдські злочини, які позбавили життя мільйони українців. Ми вшановуємо наших предків, згадуємо про чорні сторінки історії та роки, які понівечили шрамами серце нашого народу.

1921-й, 22-й та 23-й. 1946-й і 47-й. Та одні з найстрашніших – це 1932-й та 1933-й роки.

Сьогодні, 22 листопада, мешканці Білгород-Дністровського району разом з усією Україною та всім цивілізованим світом вшановують пам’ять мільйонів невинних душ, які стали жертвами геноциду, організованого злочинним радянським режимом.

Четвертий рік поспіль скорботні заходи проходять в умовах повномасштабної агресії російської федерації. Через понад дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців ворог знову застосовує геноцидні практики.

Жива пам’ять надзвичайно важлива. Тому сьогодні, 22 листопада, о 16:00 кожен, хто має можливість, повинен приєднатися до всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті» на знак вшанування жертв голодоморів і як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу й готовності докласти зусиль, щоб геноцид не повторювався.

Схилімо голови в глибокій жалобі за тими людьми, які загинули голодною смертю. Запалімо свічу пам’яті у власній оселі та у своїй душі!

Бажаю, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб ніколи у наших дітей не бачити голодних очей, щоб дитинство їх було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава процвітала під мирним українським небом.

Єднаймося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Ми вистоїмо! Ми витримаємо! Ми переможемо!

Світла пам’ять безвинно загиблим!

З повагою

голова (начальник)

Білгород-Дністровської

районної державної (військової)

адміністрації                                                           Василь САМОКИШ

Перейти до вмісту