📅 До Дня захисників і захисниць України – 2025
Історична довідка
Українські січові стрільці (1914–1918 роки)
Після більш як столітньої перерви українське військо відродилося. З початком Першої світової війни, 6 серпня 1914 року, Головна Українська рада та Українська боєва управа у Львові проголосили маніфест із закликом гуртуватися під знаменами Українських січових стрільців для створення добровільного військового підрозділу – Легіону. На заклик відгукнулося 28 тисяч, з яких австрійська влада вибрала 2,5 тисячі.
У березні 1915-го Легіон організований за австрійським зразком: два окремих батальйони по чотири роти в кожному. У вересні того ж року з них утворюють 1-й Полк Українських січових стрільців. У розпал війни, в травні–червні 1916 року, Полк УСС вже додатково нараховував: кулеметну роту, взвод мінометів і вогнеметів, ротний телефонний зв’язок, відділення хімічного захисту, технічну роту.
Основним зразком зброї у Легіоні УСС була гвинтівка Манліхера з багнетом. Також використовувалися пістолети, станкові кулемети Шварлозе та ручні гранати.
Участь у бойових діях: від початку існування Легіон брав участь у боях проти російських військ у Карпатах. Особливо запеклими були за гору Маківку 29 квітня – 2 травня 1915 року. Далі відзначився в боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями, на горі Лисоня під Бережанами.
Військо доби Української революції (1917–1921 роки)
У 1917 році в лавах армії Російської імперії перебували понад 3,5 мільйона українців. З початком Української революції вони почали гуртуватися та створили перші національні підрозділи. У листопаді того ж року українізовані війська вивели зі складу російської армії та об’єднали у дві сердюцькі дивізії.
Кожна дивізія складалася з чотирьох піших полків та окремих підрозділів. За сердюцькими частинами зберігалися «іменні» назви, присвоєні переважно на честь визначних діячів козацької доби: Богдана Хмельницького, Павла Полуботка, Петра Дорошенка, Івана Богуна.
Основною військовою силою уряду УНР наприкінці 1917 – початку 1918 років став Перший Український корпус під командою генерала Павла Скоропадського. На початку грудня створили Генеральний штаб – центральний орган управління збройними силами УНР у війні з більшовиками.
Добровольці прийняли основний тягар боїв із червоними: курінь Січових стрільців, Гайдамацький кіш Слобідської України та парамілітарні загони Вільного козацтва. Окремий Запорізький загін, створений після відступу українських військ з Києва, також був сформований з добровольців.
Навесні 1918 року більшовиків вигнали з України. Після цього військове відомство УНР почало планомірну розбудову: Запорізький загін розгорнули в бригаду і включили до нього Гайдамацький кіш, а Січовий курінь реорганізували в полк.
Основою збройних сил УНР стали війська, створені за територіальним принципом: у восьми губерніях України створили вісім армійських корпусів, які отримали назви за районом дислокації (Перший Волинський, Другий Подільський, Третій Херсонський і так далі).
В армії Української Держави Павла Скоропадського залишилися ті самі вісім територіальних корпусів та окремі військові з’єднання і частини, а також з’явилися Сіра та Сердюцька дивізії, Кіш Низових запорожців, Чорноморський кіш.
За часів Директорії Запорізька дивізія та загін Січових стрільців перетворилися на корпуси, а Чорноморський кіш – на дивізію. Було сформовано Дев’ятий і Десятий корпуси. Дієвій армії УНР підпорядковувався і корпус Січових стрільців на чолі з отаманом Євгеном Коновальцем.
Західноукраїнська Народна Республіка, проголошена 1 листопада 1918 року, мала власні збройні сили – Галицьку армію. Протягом листопада 1918 – червня 1919 року ГА провела кілька блискучих операцій проти польського війська. У липні 1919 року Дієва армія УНР та ГА об’єднались у майже 100-тисячну українську армію, яка розпочала наступ на Київ.
Навесні 1920 року, після Першого зимового походу, вцілілі підрозділи Армії УНР були реорганізовані, а наприкінці 1920 року вони перейшли річку Збруч – тодішній українсько-польський кордон. Окремі підрозділи української армії та повстанські загони Холодного Яру продовжували боротьбу ще кілька років.
Роди війська (1917–1921 роки)
Українські збройні формування складалися з:
- Піхоти – найчисленніший рід війська, базова одиниця – полк (бригада), з трьома піших куренями, гарматною батареєю, розвідувальною, зв’язковою, саперною та санітарною частинами;
- Кінноти – розподілена між піхотними формуваннями, деякі частини мали кавалерійські піки;
- Артилерії – основа боєздатності, часто стикалася з браком боєприпасів;
- Технічних частин – саперні, зв’язкові, автомобільні, авто панцерні та залізничні;
- Авіації – старі літаки російської та австрійської армій, використовували для розвідки та зв’язку.
Озброєння: російські та австрійські гвинтівки й карабіни, пістолети, револьвери, ручні гранати, станкові й ручні кулемети, артилерія калібром 76,2 мм, 108 мм, 122 мм, 152 мм.
Найважливіші бої та операції:
- Бій під Крутами (січень 1918),
- Бій під Бахмачем (березень 1918),
- Похід Болбочана на Крим (квітень 1918),
- Чортківська офензива (червень 1919),
- Похід об’єднаних армій УНР та Галицької армії на Київ (липень–серпень 1919),
- Перший зимовий похід (грудень 1919 – травень 1920),
- Другий зимовий похід (жовтень–грудень 1921).