ПОСМЕРТНІ НАГОРОДИ ВРУЧАЛИ РІДНИМ ЗАГИБЛИХ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ

Сьогодні, 10 вересня, голова (начальник) Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації Василь САМОКИШ, спільно із  секретарем Сергіївської селищної ради Артемом ШЕВЧЕНКОМ, начальником відділу соціального захисту населення Мологівської сільської ради Людмилою СКОРИК, представником Білгород-Дністровського РТЦК та СП Костянтином КОПИТОВИМ, зустрівся з рідними військовослужбовців, які віддали своє життя у війні з російськими загарбниками. Очільник райдержадміністрації висловив співчуття членам сімей загиблих захисників, подякував їм за належне виховання їхніх синів та вручив державні нагороди.

Пам’ять полеглих Захисників присутні на церемонії вшанували хвилиною мовчання.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України орденами “За мужність” III ступеня (посмертно) нагороджені солдат СОРОКІН Микола Олександрович та бойовий медик МИКОЛАЄВ Іван Володимирович.

Солдат-гранатометник мотопіхотного батальону СОРОКІН Микола Олександрович народився 23 березня 1986 року в м. Кремінна Луганської області. Там же закінчив середню школу. Був старанним та відповідальним у навчанні та житті, мав багато друзів, користувався серед них авторитетом. Після закінчення школи продовжив навчання в Рубіжанському технікумі, в місті Рубіжне Луганської області. Отримавши повістку з військкомату, не вагаючись, став на захист рідної країни, виконував свій службовий та громадський обов’язок. Став на облік до Сергіївської громади як ВПО – 14 квітня 2022 року.   29 травня 2023 року вступив у свій останній бій із російськими загарбниками біля н.п. Берестове, Бахмутського району, Донецької області, у ході якого отримав важкі поранення несумісні із життям. Микола мав родину, в горі залишилися мама, дружина та двоє доньок

МИКОЛАЄВ Іван Володимирович, бойовий медик механізованого батальону, народився в селі Андріївка. Після закінчення школи вступив до Ізмаїльського медичного училища. З початком навали взяв до рук зброю, щоб захистити рідну землю. Його життя обірвалося 12 листопада 2022 року в районі н.п. Пришиб, Баштанського району, Миколаївської області. Підступна війна забрала у рідних сина, чоловіка, брата, батька двох дітей сина та доньки, у друзів – вірного товариша, у колег по зброї – надійного побратима.

До останнього свого подиху залишаючись вірними військовій присязі і українському народу вони віддали свої життя за незалежність України, її територіальну цілісність та суверенітет. Неоціненний вклад кожного воїна у велику перемогу відзначено на найвищому державному рівні.

Перейти до вмісту