Нам потрібна надійна геополітична стабільність у Європі та на всьому євроатлантичному просторі – звернення Президента України до лідерів країн спільноти Joint Expeditionary Force

Ульфе, пане Прем’єр-міністре!

Я бачу Ріші, я бачу Метте, вибачте, що я не можу бачити всіх, але я щасливий і знаю, що всі ви та ваші країни з нами. Дуже дякую за весь цей час, що ви підтримували й підтримуєте нас.

Дорогі колеги!

Радий вітати вас! І радий, що цей формат співпраці – Об’єднані експедиційні сили – функціонує та стає міцнішим.

Зараз час саме колективних зусиль.

Це не означає, що спроможності будь-якої нації окремо занадто малі. Це означає, що завдання, яке стоїть перед нами, занадто велике. Нам потрібна надійна геополітична стабільність у Європі та – ширше – в усьому євроатлантичному просторі.

Заради цього ми потребуємо нових колективних форм співпраці й посилення наявних.

Бо ми бачимо, якими можуть бути сучасні агресії та терористичні напади. Якщо ворог свободи має значні ресурси й безмежний цинізм, як Росія, як ХАМАС, як інші терористи, то вільним націям потрібен справді повномасштабний захист. Швидкий, максимально гнучкий, не обмежений застарілими процедурами й такий, що може підтримуватися безперервно – стільки, скільки потрібно.

У нашому євроатлантичному просторі є НАТО. Передусім. Утім, не всі демократичні нації залучені до цієї форми захисту.

Саме тому Україна на шляху до НАТО розробляє систему безпекових гарантій. І я дякую тим із вас, хто приєднався до цієї роботи з нами. Геополітична стабільність – це основний елемент усіх інших форм стабільності. Чи може нація самотужки гарантувати геополітичну стабільність для себе? Точно ні. Чи може зробити це головний Альянс, що існує на нашому континенті, – НАТО? Так, але якщо його учасники вміють бути союзниками.

Регіональні формати взаємодії дають саме таку практику – уміння бути союзниками. У тій чи іншій сфері. На тій чи іншій історичній дистанції.

Уміння бути союзниками не дається легко. Це не приходить автоматично.

Це не результат формального рішення про приєднання до Альянсу. Це повсякденна співпраця.

Це й наші коаліції – оборонні коаліції, які допомагають захисту від Росії.

Спроможності великих альянсів зростають на ґрунті змістовної локальної співпраці.

Зараз ми працюємо над тим, щоб створити нові формати взаємодії й посилити наявні в нашому регіоні – Чорноморському регіоні.

Я був із візитом у Бухаресті, і на зустрічі з Президентом Йоханнісом ми домовилися, що відносини між нашими державами – Україною та Румунією – заслуговують рівня стратегічного партнерства.

Продуктивно працюємо й у трикутнику Україна – Молдова – Румунія.

Зокрема, у логістичній взаємодії – для експорту продовольства, виробленого в Україні, яке є критично важливим для продовольчої безпеки світу. Це те, що має потенціал і для енергетики наших країн, для енергетичної незалежності від Росії. Маємо й спільне розуміння безпекових викликів.

Україна має надзвичайно вагому співпрацю з Болгарією та Туреччиною.

Ми всі повинні пам’ятати, що спільна безпека та розвиток економіки, інфраструктури в регіоні Чорного моря – це один із ключів до геополітичної стабільності всієї нашої Європи.

Нові безпекові перспективи з’являться і завдяки змінам у сусідньому з Чорноморським регіоні Південного Кавказу. Це додасть потенціалу нашій спільній безпеці тут, у нашій частині Європи. Особливо коли завдяки нашому захисту від агресії Росії відкриються нові перспективи для Грузії відновити свою територіальну цілісність.

Усі ми зараз – на історичному повороті. Варіантів лише два: або терористичній Росії вдасться зламати свободу, і тоді всім нашим континентом пошириться зона геополітичної нестабільності, яка існує на сході Європи, або завдяки багатьом рівням та форматам співпраці, зокрема регіональним, завдяки нашому спільному захисту свободи, Росія програє в цьому протистоянні. І коли вона програє, як наслідок, буде реалізовано історичний шанс на геополітичну стабільність по всій лінії від Скандинавії через Мінськ і Київ до Південного Кавказу.

Чи був такий шанс у попередніх поколінь? Чесно, не було. Бо Росія завжди залишала собі потенціал для дестабілізації. Але зараз у нас із вами є.

І ми маємо його реалізувати. Впевнений, реалізуємо.

Дорогі лідери!

Зараз, перед зимою, усім нам варто зосередитися насамперед на гібридних терористичних загрозах від Росії. Ми бачили торік, на що Кремль робив ставку, а саме – на удари по енергетичній інфраструктурі, щоб знищити основу сучасного життя. Передбачаємо, що цієї зими Росія спробує повторити свою тактику терору, тільки в більшому масштабі. Важливо зараз бути готовими до будь-яких терактів, до будь-яких дій Росії. Ми повинні витримати цю битву. Протиповітряна оборона, а саме захист наших міст, нашої енергетичної інфраструктури та експортних коридорів у Чорному морі – ключове у перемозі в зимовій битві для України. І я дякую тим із вас, хто допоміг усім нам захищати наше небо від російських ракет, дронів та від російської авіації. Кремль повинен почати звикати до своїх програшів. І, зокрема, програш другої зими, програш його енергетичного терору однозначно додасть сили всім нам. І вести Росію програшами далі буде простіше.

Але для цього треба ще разом попрацювати – набагато більше! І на глобальному рівні, і на регіональних рівнях, і, звичайно, у двосторонньому співробітництві. Так, щоб після цієї зими ми з вами змогли зафіксувати: на основі нашої з вами співпраці поступово зростає наша спільна перемога, і завдяки їй наближається утвердження на всьому великому сході Європи геополітичної стабільності. Реальної, надійної.

І це буде.

Дякую вам за підтримку, за запрошення, дякую за все!

Слава Україні!